У франківському музеї досліджують архів ОУН, знайдений у лісі

До музею архів передав 25 серпня Андріан Шаган із села Загір'я. Документи датуються 1948–1949 роками. За словами директорки музею Марії Середюк, більшість паперів пошкоджені часом, однак близько 20% збереглися достатньо добре, щоб їх можна було прочитати, ще приблизно 40% — у середньому стані.

Наукова співробітниця музею Соломія Гуцуляк займається первинною очисткою документів від бруду та пилюки, що осіли на тексти. Вона зазначає, що працює пензликом, акуратно зчищаючи забруднення з середини до країв, щоб краще розгледіти написи.

Директор комунального підприємства «Пам'ять» Василь Тимків припускає, що архів міг належати керівництву Більшівцівського районного проводу ОУН. Серед документів — фінансові звіти про продаж бофонів, валюти ОУН. Як пояснює Тимків, ці листівки з певним номіналом продавали серед людей, які підтримували визвольну боротьбу, а кошти йшли на її потреби. Люди часто знищували бофони одразу після купівлі, оскільки боялися, адже це було доказом підтримки підпілля.

У звітах також зафіксовано свідчення про дії радянської влади. «Багато описів злодіянь більшовиків про те, які вони робили обшуки, арешти, вислання, просто знущання над людьми. До прикладу, могло бути написано, що група з восьми більшовиків зайшла в село, побила такого ґазду, щось у когось вкрала», — розповів Василь Тимків. Він наголошує, що цей масив документів свідчить про ретельне діловодство ОУН в умовах підпілля.

Під час опрацювання одного зі зшитків дослідники виявили листівку, яка закликала людей не вступати до винищувальних батальйонів НКВС, так званих «стрибків». Про існування такого документа історичній науці не було відомо. Хоча листівка сильно пошкоджена, сам факт її наявності вже зафіксовано.

Екскурсовод музею Петро Туркевич, який займається оцифруванням, звертає увагу на мову документів. «Ми зараз кажемо "декларація", вони казали "деклярація". І, наприклад, по мові діаспори ми можемо дуже гарно почути ось ту таку законсервовану українську», — ділиться він. Чоловік додає, що сам походить із родини Леонтовичів та Кашубів, які виборювали незалежність України.

Заступниця директорки музею Оксана Романів зауважує, що процес вивчення документів лише розпочався. Щоб встановити історичну правду, потрібно зіставити інформацію принаймні з трьох джерел. Віднайдені архіви зберігатимуться у фондах музею.