«Аж дім здригався»: історії переселенців, які знайшли прихисток у Коломиї

Три родини внутрішньо переміщених осіб, які в серпні 2026 року прибули до Коломиї з Донецької та Дніпропетровської областей, нині облаштовуються на новому місці. Вони отримали безкоштовне житло у шелтері, оформлюють документи та шукають роботу.

Вікторія Гармаш разом із 16-річною донькою виїхала з рідного Краматорська. Рішення далося нелегко: жінка зізнається, що плакала, коли залишала місто. Проте щоденні обстріли не лишали вибору.

«Почали Краматорськ дуже обстрілювати. Школи в нас вже закриті, деякі — розбиті. Страшно було залишатися. Я не хотіла їхати, тому що це — моє рідне місто. Я плакала. Але в нас вже над домом літали і ракети, і „шахеди“, і FPV-дрони, аж будинок здригався», — розповідає Вікторія.

Її будинок у Краматорську наприкінці липня зруйнували російські ракети. За словами жінки, у гуртожиток, де вона мешкала, влучило п'ять ракет. Навпроти загинула жінка, чоловік, який у той момент чіпляв вивіску на магазині, залишився на драбині. Вікторія з донькою на той час були в іншому місці.

Наталія Аллахвердієва приїхала до Коломиї з чотирирічним сином Василем із міста Покров. У червні на війні загинув її чоловік. Жінка каже, що залишатися вдома не могла: «Ми приїхали у невідомість, страшно. Будинок наразі цілий. Але мене там ніхто не жде. Ми вдвох залишилися на цілому світі».

Світлана Васько з трьома синами покинула село Богдано-Вербки на Дніпропетровщині після оголошення примусової евакуації дітей. За її словами, обстріли ставали дедалі інтенсивнішими: розбили відділення банку, магазини. Поліція та соцпрацівники обходили подвір'я й пропонували виїзд.

«Дуже б'ють. Навіть не допомагають сітки ці. ПриватБанк розбили, магазини теж. Просто їхали селом поліція і соцпрацівники і заїжджали на кожне подвір'я. Дивилися, де є діти. З усіх, хто є в нас у селі, евакуюватися погодилася лише я. Страшно за дітей», — говорить Світлана.

У Коломиї двоє старших синів навчатимуться онлайн, найменший піде в дитсадок. Жінка досі отримує сповіщення про повітряні тривоги з рідного регіону і щоразу хвилюється за матір, яка відмовилася виїжджати.

Завідувачка відділення натуральної та грошової допомоги Єдиного центру надання реабілітаційних та соціальних послуг Коломиї Наталія Андрейченко розповідає, що 6 серпня до міста прибули дев'ять переселенців. У громаді діють три комунальні прихистки, де люди можуть жити безкоштовно, без оплати комунальних послуг.

«Першочергово людям необхідно відчути безпеку. Коли вони приїхали до нас, а у нас у громаді тихо, перше, що вони можуть, — це відіспатися, відчути, що вони — в безпеці, у спокої, у тиші. І вже після того люди починають адаптовуватися», — каже Наталія Андрейченко.

Зараз у прихистку проживають 56 людей зі статусом ВПО. Серед них — родини з дітьми, люди похилого віку та особи з інвалідністю. Переселенцям допомагають із оформленням документів, консультують і підтримують через благодійні організації.