На Донеччині загинув 23-річний нацгвардієць з Прикарпаття Андрій Томенчук

Андрій Томенчук народився 16 грудня 2001 року в селі Ценява на Івано-Франківщині. Зростав активним хлопцем, захоплювався футболом, волейболом, туризмом і риболовлею. Після дев'ятого класу вступив до Коломийського індустріально-педагогічного фахового коледжу, де здобув спеціальність електрика й механіка з ремонту машин. Утім, за фахом працювати не довелося: вже за кілька днів після випуску, 25 червня 2021 року, він склав присягу Нацгвардії.

Строкову службу Андрій проходив на Київщині, тож від початку повномасштабного вторгнення став на захист регіону. Разом із побратимами брав участь в обороні Гостомеля. Згодом його перевели до Вінниці, де він ремонтував військову техніку. Маючи право на відстрочку, на початку 2023 року він свідомо підписав контракт із батальйоном імені генерала Кульчицького.

Як розповіла мати захисника Наталія, син не міг лишитися осторонь. «Він міг звільнитися, піти додому. Ми його просили, я його просила, я плакала — що тільки не робила. Він сказав: "Мама, якщо не зупинити їх там, вони прийдуть до тебе"», — поділилася жінка.

Перед відправкою на передову Андрій пройшов навчання в Дніпрі, Великій Британії та Німеччині. Служив на Харківщині під Липцями, командував відділенням, брав участь в оборонних операціях, рятував поранених побратимів. Після важкої контузії пів року був інструктором у Дніпрі, де готував новобранців, але прагнув повернутися до бойових побратимів. «Він казав: "Мої хлопці там, і я тут сидіти не буду. Я не тиловий щур"», — згадує мати.

Навесні 2025 року Андрій разом із відновленим батальйоном вирушив на Покровський напрямок. Незважаючи на втому, він погоджувався йти на штурми разом із недосвідченими бійцями, щоб підтримати їх. 8 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу Удачного він загинув.

Поховали захисника в рідному селі Ценява. Посмертно його нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Рідні Андрія звернулися з петицією про присвоєння йому звання Героя України.