Вовчинецькі гори: легенди про велетів, монахів і скарби опришків

Вовчинецькі гори завжди були оповиті таємницями. У новому випуску краєзнавчого проєкту «Франківські легенди» йдеться про Бійну гору, яка, за переказами, стала місцем сутички між козаками та загоном графа Потоцького.

Однак найцікавіші історії пов’язані з велетами на ім’я Вайлити. Кажуть, ці велетні колись населяли ці землі. Вони настільки запишалися, що захотіли збудувати сходи до неба, щоб дістатися до Бога. Коли вони почали зводити споруду, пролунав грім, і велети перетворилися на валуни та скелі, які й досі можна побачити.

Існує й інша версія. Нібито Вайлити носили каміння з Карпат, щоб створити заслін від нечистої сили. Але демони все одно проникли, і відтоді місцеві вірили, що після заходу сонця тут можна натрапити на блуд чи хвороби.

З горами пов’язують і дохристиянські капища, де люди приносили дари язичницьким богам. Також існує легенда про монастир на Бійній горі. Монахи нібито вчинили тяжкий гріх, за що Бог покарав їх — обитель провалилася під землю. Скелі та печери, що лишилися, вважають її рештками. А в ніч на Івана Купала, за словами старожилів, з-під землі можна почути дзвони та спів.

Не обійшлося без розповідей про скарби. Письменник Степан Кушик у книзі «Галицька брама» згадував переказ, що тут міг бувати Олекса Довбуш зі своїми побратимами, які сховали в печерах коштовності. Місце скарбу нібито вказує перший промінь ранкового сонця, а охороняла його величезна крилата змія.

Де закінчується історія і починається вигадка — складно сказати. Але саме такі перекази роблять Вовчинецькі гори одним із найзагадковіших куточків Прикарпаття.