У Франківську ветеран відкрив кав’ярню Fireberry: історія Дениса Білоуса

Денис Білоус має за плечима два досвіди служби — у 2014-2015 роках та під час повномасштабного вторгнення. До війни він розвивав кавовий бізнес у Києві, а після звільнення зі служби у 2024 році переїхав із родиною на Прикарпаття. Тут він вирішив продовжити справу, якій присвятив понад десять років життя.

Історія кавового шляху Дениса розпочалася ще у 2015 році, коли після першого повернення з війни він разом із товаришами вирішив освоїти нову справу. Тоді про каву вони знали небагато, але почали вивчати все з нуля — від зерна як ботанічного виду до методів обсмажування. Згодом компанія почала забезпечувати кав’ярні та ресторани обладнанням і зерном, а сам Денис навіть мав власний заклад у Києві.

Після початку повномасштабного вторгнення Денис знову став до лав ЗСУ. Він служив у 72-й бригаді, спочатку у важкому кулеметному взводі, який пізніше став штурмовим. Воював на Донецькому напрямку, зокрема під Вугледаром та Кураховим. Після звільнення у 2024 році, за його словами, адаптуватися до цивільного життя було простіше, ніж уперше, адже він уже розумів, що на нього чекає. Великою опорою стали родина, друзі та побратими.

Ідея відкрити кав’ярню в Івано-Франківську виникла ще під час служби. Вибір міста не був випадковим: майже всі побратими Дениса з його підрозділу — родом із Прикарпаття. Разом із дружиною вони придбали будинок поблизу Франківська і почали шукати приміщення. На це пішло близько чотирьох місяців. Зрештою зупинилися на локації на Площі Ринок, 8. Майже три місяці тривав ремонт, значну частину якого Денис зробив власноруч. У закладі навіть є деталі з особистою історією: яскраві дивани обирала дружина, а годинник на стіні ветеран зробив сам за два вечори напередодні відкриття.

Fireberry — це specialty-кава, яку завозять в Україну обмеженими лотами. Денис пояснює, що така кава має набагато цікавіший смак, ніж звичайна комерційна, адже фермери використовують різні методи обробки та ферментації зерна. В асортименті — кава з Індонезії, Колумбії, Африки та інших регіонів. Окрім напоїв, у кав’ярні є десерти, частину з яких постачає ветеранка Оксана «Мурашка» з Тисмениці.

Частину коштів на відкриття Денис отримав завдяки гранту для ветеранів у 500 тисяч гривень. Умовою було працевлаштування двох людей, і вони зараз працюють. Втім, ветеран зауважує, що цих грошей для повноцінного запуску кав’ярні недостатньо — вони покрили лише частину потреб, зокрема придбання кавоварки, кавомолок та меблів. Решту довелося вкладати власні кошти.

У планах Дениса — розвивати Fireberry як невелику мережу з двох-трьох закладів. Також він мріє про склад, школу для барист та консалтинг для охочих відкрити власну кав’ярню. Своїм прикладом він хоче показати, що після фронту життя триває. Порада для побратимів проста: «Треба піднімати дупу і щось робити. Треба шукати себе».