Ветеран із Прикарпаття відкрив кав'ярню, яка працює без меню

Назарій Зеленчук родом із гірського села Зелена, що на Надвірнянщині. Після школи він вступив до Прикарпатського університету, нині Карпатського, де здобув фах учителя фізкультури. У школі працювати не довелося: захопився туризмом і відкрив прокат гірськолижного спорядження, який протримався майже п'ять років.

Із початком повномасштабної війни чоловік усе продав і подався до військкомату. «Та які повістки були на початку війни? Я знав, що маю там бути, це було моїм внутрішнім переконанням. Тому шукав усілякі варіанти, аби потрапити на фронт», — пригадує він. Завдяки рекомендаціям товаришів із бойовим досвідом Назарій потрапив до полку спецпризначення «Сафарі», який не мав постійного пункту дислокації та залучався до спільних операцій із ГУРом та «Азовом».

Служба почалася в березні 2022 року. Того ж року на Запорізькому напрямку Назарій дістав поранення: був кулеметником, прикривав групу. «Побратими прийняли все на себе. Мене ще врятувала зброя, поранило лише ногу», — розповідає ветеран. Після кількох місяців реабілітації він повернувся на фронт і прийняв командування взводом. Найскладнішими називає зачистку будівель і міські бої, де потрібні не лише фізична підготовка, а й інтелект.

Згодом обставини змусили Назарія повернутися додому: на дідуся чекала ампутація кінцівки, бабуся хворіла, і в родині лише він міг узяти на себе догляд. Із часом він вирішив створити бізнес — разом із побратимами, які теж поверталися з війни й хотіли спробувати себе у підприємництві, відкрив першу кав'ярню.

Для успішної роботи Назарій почав вивчати ринки та виробництво кави в інших країнах, знайомитися з людьми, які пропагують культуру приготування напою. Каже, у цьому бізнесі тепер багато ветеранів, бо захоплення власною справою стає своєрідною реабілітацією, а приготування кави — ніби медитація, яка допомагає заспокоїтися й повертає в мирне життя.

Заклад, який Назарій відкрив недавно, переважно відвідують переселенці — гості з Києва, Харкова, Дніпра. «Комунікуємо з усіма. Часом я теж готую каву за стійкою, то люблю слухати їхні ідеї, теплі спогади, розповіді», — ділиться підприємець. Постійних клієнтів, за його словами, більше сотні, і з ними тут постійно дегустують напій.

Особливість кав'ярні — відсутність меню. Протягом дня тут змінюють каву: виробника, обробку, і тоді напій смакує інакше. Найбільшим постачальником кави Назарій називає Колумбію, згадує також Кенію, Ефіопію та Гондурас. Найважливішим у бізнесі вважає людей: «Можна зробити красиві декорації за сотні тисяч, та коли немає фахівців, нічого не вийде».

Скористався підприємець і державною програмою для ветеранського бізнесу — отримав 500 тис. грн, які повертає державі через податки. За ці кошти придбали італійську еспресо-машину ручної збірки. Масштабуватися Назарій поки не планує: на ринку є кадрова проблема, багато молодих людей виїжджають через війну.

Військовим, які після демобілізації шукають свою справу, він радить спершу пройти реабілітацію й попрацювати з психологом, а братися за те, що подобається. «Тепер варто розвивати свої регіони, бо всі захочуть приїхати в Україну, щоб побачити країну, яка вистояла у великій війні», — переконаний ветеран. Нещодавно він почав реставрувати будинок своїх бабусі й дідуся, а в назві кав'ярні, за його словами, — про цвіт української нації та майбутнє України.