Чому за сім років Верховна Рада втратила 71 депутата: аналіз

Громадська ініціатива «Голка» до сьомої річниці роботи парламенту проаналізувала кадрові зміни у Верховній Раді. Виявилося, що за цей час 71 народний депутат втратив повноваження. Причини різні: від власного бажання до смерті чи втрати громадянства.

Найпоширенішою підставою для дострокового припинення мандата стало особисте прохання депутата — таких випадків майже пів сотні. Ще 12 парламентарів померли або загинули, шестеро втратили мандати через припинення українського громадянства, а троє — після набрання чинності обвинувальними вироками суду.

Серед тих, хто склав повноваження, — Ілля Кива, який після початку повномасштабної війни втік до Росії та надіслав заяву про відмову від депутатського крісла. Згодом його ліквідували. Водночас заборона проросійських партій не означала автоматичної втрати мандатів для їхніх представників, тому частина колишніх членів ОПЗЖ та інших заборонених сил досі працюють у парламенті.

Дослідниця та інженерка даних ініціативи «Голка» Оксана Ставнійчук пояснює: більшість депутатів, які написали заяву про складання мандата, переходили на інші ключові державні посади. «Представники монобільшості найчастіше залишали Верховну Раду через призначення до Кабміну. Навіть на п’ятому році повномасштабної війни Володимир Зеленський, який по суті формує склад уряду, на жаль, не бачить доцільності у залученні опозиції та експертів до урядування», — зазначає вона.

Так, під час липневого урядового перезавантаження парламент залишили нардепи «Слуги народу» Віталій Безгін та Денис Маслов, які очолили Мінрегіон та Мін’юст відповідно. Найдовше в уряді серед колишніх депутатів протримався ексміністр оборони Михайло Федоров.

Окремим викликом для парламенту залишається неможливість припинити повноваження проросійських депутатів. «За всі ці роки ми спромоглися вигнати з парламенту лише тих проросійських депутатів, які втратили громадянство. Мова тут про кума Путіна Віктора Медведчука, Андрія Деркача, Ріната Кузьміна чи Андрія Козака. Але такі токсичні для нацбезпеки політики як Юрій Бойко або Нестор Шуфрич і далі залишаються у парламенті», — каже Ставнійчук.

Вона додає: був шанс позбутися депутатів проросійських партій бодай на місцевому рівні, але відповідний урядовий законопроєкт саботували. Тим часом російські спецслужби не чекають, поки українська влада напрацює такі механізми. Приклад — цинічне вбивство Андрія Парубія серед білого дня. Саме тому активісти окремо відстежують поіменні голосування за чутливі для національної безпеки питання.