«Першими мали заарештувати 200 осіб»: спогади прикарпатця про 24 серпня 1991 року

Історичні події 24 серпня 1991 року у своєму щоденнику задокументував уродженець Галицького району, письменник і народний депутат Степан Пушик. Його син Тарас поділився цими записами з громадськістю.

У ніч перед сесією Верховної ради депутат прилетів до Києва. За його словами, у готелі партійні працівники уникали розмов, а на його звернення «переворотники» лише віднікувалися. Найбільше обурення викликало те, що тодішній керівник Леонід Кравчук не скликав сесію негайно, а вичікував.

Пушик згадує, що вдалося отримати копію списку з 200 прізвищ людей, яких планували заарештувати. Серед них було і його ім'я. Це пояснювало виклик до військкомату, призначений на суботу, що міг бути спробою ізоляції.

До столиці з'їхалися люди з різних регіонів. О дев'ятій ранку на площі розпочався мітинг, а під час сесії вулицями йшла хода з національними прапорами. У перервах депутати виходили до людей.

«Ми проголосували за великий своїм значенням у історії України документ — Акт про незалежність України. Правда, додали, аби 1 грудня поставити його на узаконення референдумом. А потім за українську гвардію голосували. І про департизацію теж. І проголосували ми поіменно!» — занотував депутат.

Увечері близько десятої до зали внесли велике полотнище прапора, яким застелили стіл. Малий прапор вручили Кравчуку, який розгубився. Після закриття сесії депутати співали «Червону калину» та «Ще не вмерла Україна», а потім вийшли до народу.

Того ж дня домовилися, що наступного о 16:00 випустять усіх політичних в'язнів, зокрема Миколу Хмару. Київ святкував усю ніч.

Пізніше з'ясувалося, що плани могли бути жорсткішими: окрім арешту 200 осіб, йшлося про можливий розстріл 250 тисяч людей. За словами колеги Пушика Володимира Дем'янова, за цим міг стояти Михайло Горбачов, хоча сам письменник у це не вірив.