Прикарпатець із 20-річним стажем на залізниці став прикордонником

Уродженець Прикарпаття Василь майже 20 років працював на залізниці, де складав вантажні поїзди та стежив за рухом вагонів. До 24 лютого 2022 року він разом із дружиною планував переїхати до Польщі, але війна змінила його плани. У березні чоловік вступив до лав Державної прикордонної служби.

«Я розумів, що повинен захищати Україну, щоб мої діти в майбутньому не знали війни», — розповідає військовослужбовець.

Після навчання у навчальному центрі Василя призначили стрільцем до прикордонної комендатури швидкого реагування «Шквал» 7 прикордонного Карпатського загону. У 2022 році він ніс службу на Рівненщині, а згодом вирушив на Донеччину разом із підрозділом. Там прикордонники облаштовували позиції та тримали оборону.

Одну з позицій довелося зводити вночі, оскільки вдень працювати було небезпечно через постійні загрози з повітря. «За дві ночі сокирою облаштували позицію. Ворог рухався в наш бік, але ми тримали оборону», — згадує Василь.

Чоловік брав участь у контрнаступі та воював у Бахмуті. Він каже, що в місті служити значно складніше, ніж на природі: «У місті воювати важко. Мені легше орієнтуватися в лісі, адже я виріс серед природи. А в місті неможливо нормально облаштувати позицію».

У липні 2023 року під час виконання завдання на Донеччині Василь отримав осколкове поранення. Він хотів залишитися з побратимами, але медики наполягли на евакуації. Після лікування прикордонник повернувся до служби. Восени 2024 року його підрозділ перебував на Сумщині, де майже щодня потерпав від обстрілів.

Упродовж ротацій Василь носив браслет, подарований донькою. На ньому напис: «Бережіть себе та знайте – я дуже вас люблю». У чоловіка двоє дорослих дітей — донька та син, і саме думки про них додавали йому сил.

«Немає нічого ціннішого за родину і дітей. Тому я й пішов їх захищати», — наголошує військовий.

Із грудня 2024 року Василь служить у відділенні інспекторів прикордонної служби «Угнів» 7 прикордонного Карпатського загону та охороняє державний кордон на Львівщині. Він мріє про Перемогу та мирне життя: «Хочу, щоб була Перемога. Щоб уся родина зібралася разом і більше не гинули молоді люди».