В Івано-Франківську попрощалися з колишнім мером Віктором Анушкевичусом

Віктор Анушкевичус помер 15 вересня. Йому було 63 роки. Попрощатися з ним прийшли люди, які знали його особисто та працювали разом із ним у різні роки.

Франківка Ольга Малахова розповіла, що була знайома з Анушкевичусом особисто і називає його політиком європейського зразка. «При ньому мені місто наше подобалося — затишне. Окремо для мене це такий біль — наше озеро. Я знаю, що він не давав його забудовувати. Він зберігав там цю атмосферу, що можна було прийти, відпочити, оздоровитися. При Віктору Андрюсовичу цей дух Франківська був найбільше справжнім. Він відчував дух міста і довіру, дбав про це все. Був інтелігентною, європейською людиною. Спогади — найприємніші. Шкода, що це так раптово все сталося. Ми не могли не прийти, щоб віддати пошану», — сказала вона.

Василь Бойчук, колишній секретар Івано-Франківської міської ради, разом з Анушкевичусом вів сесії у 2006–2010 роках, а загалом співпрацював із ним 13 років. «Думаю, що історія міста ні до того, ні тепер не знає таких активних подій в політичному житті місцевого самоврядування. У нас сесії тривали по декілька днів. Навіть було блокування трибун, тобто це була справжня політична робота на місцевому рівні. Дискусії, дебати на телебаченні. Це все було пов'язано з Віктором Андрюсовичем. Саме тоді місто вийшло на міжнародний рівень. Дуже було багато зв'язків з різними містами — румунськими, угорськими, балтійськими, польськими», — поділився спогадами Бойчук. За його словами, за обидві каденції Анушкевичуса Івано-Франківськ отримав досвід політичної, громадської, суспільної та патріотичної роботи.

Вшанувати пам'ять колеги прийшов і Богдан Борович, міський голова у 1994–1998 роках. «Ми з ним товаришували. Хочу сказати: він — людина моральна, відповідальна, бо у свій час мені вдалося зробити проєкт на пам'ятники Франку і Бандері. Перший я встиг поставити і профінансувати, а другий вже не встиг. Тому я до нього звернувся з проханням забезпечити це все. Він — людина слова. Ці два пам'ятники прикрашають сьогодні місто. І вони — історичні, моральні і патріотичні. І Віктор Анушкевичус в цьому всьому брав участь», — пригадав Борович.

Віктор Анушкевичус народився 15 листопада 1962 року у Воркуті. Після школи та технічного училища у Шепетівці працював фрезерувальником, а 1986 року закінчив Вінницький політехнічний інститут. До Івано-Франківська переїхав 1988 року, працював на місцевому лісокомбінаті, а 1991-го створив приватний кооператив. У 2002 році його обрали депутатом міської ради, де він приєднався до блоку «Наша Україна» і згодом очолив контрольну комісію з приватизації та оренди комунального майна.

Міським головою Анушкевичуса вперше обрали 26 березня 2006 року — він став четвертим мером міста, отримавши 50% голосів. Вдруге його переобрали у грудні 2010 року від Української народної партії. У 2007 році його нагородили «Орденом лицаря» Литовської Республіки за сприяння у розвитку зв'язків між Литвою та Україною, а у 2013-му — польським орденом «За заслуги». Наступником Анушкевичуса на посаді міського голови став Руслан Марцінків.