Перші години війни: як керівник польотів 114-ї бригади рятував літаки

У перші півтори години після початку повномасштабного вторгнення керівник польотів 114-ї бригади тактичної авіації Володимир забезпечив безпечну посадку десятків літаків, які прибували з різних авіаційних частин. Екіпажі діяли на межі можливостей, адже пальне було на залишках.

Близько третьої ночі офіцер отримав телефонний дзвінок із коротким повідомленням: «Пора». За лічені хвилини він уже був на аеродромі, отримав зброю та зайняв місце на командно-диспетчерському пункті. Українську бойову авіацію терміново виводили з-під ударів, тому на базу почали прибувати літаки з інших бригад.

«Це був безперервний потік літаків. Кожне рішення ухвалювали за лічені секунди. Помилятися не можна було», — згадує Володимир. За його словами, деякі екіпажі вже працювали на залишках пального, тож доводилося миттєво визначати черговість посадки, щоб усі борти змогли безпечно приземлитися.

О п’ятій ранку розпочалися ракетні удари. Літаки, які щойно сіли, знову піднімали в небо, розводили по різних аеродромах, змінювали маршрути. Після виконання бойових завдань екіпажі поверталися, і керівник польотів знову приймав їх.

Робота Володимира не завершується після зльоту літака: він передає борт іншому пункту управління та чекає на повернення екіпажу. «На душі стає спокійно тільки тоді, коли екіпаж повернувся, вимкнув двигун і знову стоїть ногами на землі», — ділиться офіцер.

За роки служби йому доводилося працювати під час відмов техніки, нестандартних ситуацій та складних посадок. Володимир наголошує: у таких умовах головне — зберігати холодний розум, адже права на помилку немає.