Палаци Франківщини: які збереглися, а які втрачені назавжди

Івано-Франківщина асоціюється з Карпатами, Буковелем та старовинними храмами, однак не менш цікавою є її палацово-паркова спадщина. У регіоні збереглося кілька резиденцій, які пам’ятають балів і візити королів, але багато споруд опинилися під загрозою зникнення.

Найвідоміший — палац Потоцьких в Івано-Франківську. Спочатку, у 1672–1682 роках, тут була дерев’яна резиденція засновників міста. Її фундатором став коронний гетьман Андрій Потоцький. У різні часи палац відвідували трансільванський князь Ференц II Ракоці, король Ян III Собеський, Ганна Орлик та австрійський імператор Йосиф II. У 1802 році через банкрутство роду резиденцію продали за борги. Від колишньої величі до нас дійшли лише брама та фундаменти, адже з 1804 по 2004 рік тут розташовувався військовий шпиталь. З 2017 року палац належить громаді, тут планують створити музейні та мистецькі простори.

У парку Шевченка в Івано-Франківську стоїть палац Ромашкана. Це одна з найдавніших збережених споруд старого Станиславова, зведена у 1842–1843 роках. Спочатку тут був мисливський будиночок Потоцьких, а згодом — резиденція барона Францішека Ромашкана, відомого меломанa. Саме завдяки цій родині виник приватний парк, який згодом став міським і нині має майже 25 гектарів. У 1970–1980-х палац ледь не зруйнували, але врятували приватні власники. Тепер тут працює ресторан.

У Більшівцях зберігся палац Кшечуновичів — один із небагатьох в області. Першу резиденцію звели ще 1800 року для родини Малецьких. У 1926 році Корнелій Кшечунович, правнук першого власника, почав будувати нову споруду в стилі неокласицизму, завершену 1930-го. До Другої світової війни тут був парк із косулями та зайцями, а сам рід емігрував до Великобританії. Нині в палаці розміщений медичний заклад, але від колишньої розкоші лишилися лише фасади та рештки парку.

У Бурштині головний палац Скарбеків-Яблоновських, зведений на початку XIX століття Ігнацієм Скарбеком, не зберігся. У 1914–1916 роках він слугував шпиталем і штабом, а в 1955-му його розібрали за радянської влади. Від родини лишилися менший палац, родова усипальниця та костел Святої Трійці. Частину меблів із тієї резиденції можна побачити в краєзнавчому музеї Івано-Франківська.

Садиба Реїв у Приозерному на Рогатинщині має давнішу історію: спершу тут був мисливський будинок Юзефа Яблоновського (середина XVIII ст.), а 1882 року за проєктом архітектора Юліана Захаревича звели новий палац у стилі еклектики. Родина Реїв жила тут до 1939-го, після чого емігрувала. За радянських часів споруда використовувалася як свинарник, психіатрична лікарня та гуртожиток. Останніми роками палац переходив з рук у руки, а тепер належить комунальній власності.

Ще одна резиденція — у Долішньому Залуччі біля Снятина. Маєток Криштофовичів-Ярузельських сягає XVIII століття. У вересні 1939 року саме тут востаннє обідав польський уряд на чолі з президентом Ігнацієм Мосціцьким перед переходом кордону з Румунією. Після війни палац націоналізували, тут були господарські приміщення, а сама споруда занепала. Нині вона перебуває в аварійному стані, як і родинна усипальниця.

Загалом на Франківщині є й інші палацові комплекси — у Рогатині, Чесниках, Єзуполі, Рудниках, але багато з них втрачені або потребують негайного відновлення. Поки що найкраща ситуація у двох палаців в Івано-Франківську та частково в Більшівцях. Щоб зберегти цю спадщину, потрібна співпраця влади, бізнесу та громади. Приклади інших регіонів показують: навіть у складні часи можна перетворити старовинну споруду на готель, мистецький простір чи туристичний магніт.