У Лисці відкрили мурал, який два місяці створювали разом із військовими

Ідея проєкту виникла ще на початку 2026 року. Керівник шпиталю Станіслав Онищук розповідає, що перший лист від Урсули Рюденберг отримав у січні, а особисто вони зустрілися на початку липня на вокзалі у Львові.

За його словами, тоді не було ні остаточного задуму розпису, ні розуміння, хто долучиться до роботи і чи вистачить матеріалів.

«Час був обмежений — два з половиною місяці. На той момент чіткої ідеї муралу не було. Хто буде допомагати нам робити це — не було. Навіть чи будемо мати достатньо фарб, матеріалів — ми не знали. А сьогодні вже презентуємо готовий мурал», — розповів Онищук.

Студентка Інституту мистецтв ПНУ Ярина Дякун каже, що загалом робота тривала близько двох місяців, а над основною стіною активно працювали приблизно місяць. Долучалися студенти, військові, діти та відвідувачі шпиталю. Побачити мурал повністю автори змогли лише після демонтажу риштувань.

«Коли знімали риштування, це взагалі було відкриття. Навіть Урсула стояла з камерою: “О Боже, нарешті я дочекалася цього моменту”. Тривало це приблизно два місяці», — каже Ярина.

Для неї це одна з найбільших фасадних робіт, хоч досвід створення муралів уже був. Студентка наголошує, що важливо було змінити простір, який щодня бачать пацієнти, медики та відвідувачі.

«До цього, якщо дивитися на фотографії, це була просто сіра стіна. Зараз, як тільки ти заїжджаєш, уже бачиш цю синю частину. Це дійсно гарно. Я рада, що взяла в цьому участь».

Урсула Рюденберг пояснює, що мурал створювали насамперед для військових, які лікуються у шпиталі, та людей, які тут працюють. Водночас художники хотіли показати не стільки саму війну, скільки те, за що українці воюють. Війну на розписі символізує піксельний камуфляж — команда навмисно шукала символ, який дозволив би говорити про війну без зображення насильства. Центральним образом стала Україна, а контур державного кордону Рюденберг малювала сама.

«Я була тією людиною, яка малювала лінію кордону України. І в той момент відчувала дуже важливу роль — ніби забезпечувала цілісність кордону», — розповіла художниця.

Лікар на муралі символізує працівників шпиталю, а частину розпису створювали діти — вона уособлює майбутнє. Є на стіні й менш офіційний герой — кіт Брасс, який живе у шпиталі. Рюденберг жартує, що саме він тут «керівник».

«Якщо ви трохи часу проведете в цій лікарні, зрозумієте, що цей кіт присутній у всьому. Він дотичний до кожного процесу», — розповіла художниця.

Останніми елементами, які вона малювала, були два метелики. Саме тоді мала приїхати компанія, щоб демонтувати риштування, й оголосили повітряну тривогу.

«Останнє, що я малювала, — це двоє метеликів. Я дуже хвилювалася з двох причин. За кілька хвилин мали приїхати розбирати риштування, і я хотіла встигнути їх домалювати. А ще в той момент була повітряна тривога, і я хвилювалася за безпеку студентів», — пригадує Рюденберг.

Після демонтажу риштувань художниця побачила всю композицію з відстані й вирішила внести кілька коректив: збалансувала світлі та темні ділянки і додала зеленого кольору в нижню частину зображення.

До створення муралу долучалися й військові, які проходять лікування та відновлення. Онищук пригадав розмову з одним із них про те, як середовище впливає на психологічний стан. Військовий розповів про перебування у Гуляйполі, де підрозділ розміщувався у приміщенні колишнього дитячого інтернату. В одній із кімнат залишилися дитячі малюнки, і серед вибухів йому особливо запам’ятався малюнок веселки.

«Настільки величезна різниця в настрої: що було п’ять хвилин тому і коли ти бачиш цей малюнок. Тому оточення дуже впливає», — переказав його слова Онищук. За його словами, сама робота над муралом також допомагала військовим переключатися на світліші думки.

Військовослужбовець 12-ї бригади «Азов» Сергій Цибульський, який відновлюється після поранення, наголошує на важливості реабілітації.

«Кожен лікар віддає частину себе. Реабілітація військових — одна з найбільш важливих речей після операцій. Без реабілітації жоден військовий не повернеться до виконання своїх обов’язків», — каже Цибульський.

Співпрацю вирішили продовжити. Наступного літа Урсула Рюденберг, студенти та місцеві митці планують створити ще один розпис — у ветеранському просторі на вулиці Курбаса, 6 в Івано-Франківську, йдеться про арку при вході до простору в будинку-пам’ятці архітектури. За словами Онищука, вже провели громадські обговорення та сформували робочу групу зі студентів і викладачів Інституту мистецтв, представників мистецького середовища, ветеранів та мешканців будинку.

Ярина Дякун також планує долучитися до наступного проєкту.

«Ми вже мали зустрічі з жителями будинку, з ветеранами й обговорюємо, що там може бути. Видно, що там був старий розпис. На жаль, його не вийде реставрувати, хоча хотілося б. Після реставрації стін будемо робити там щось нове», — розповіла студентка.