Катаракта: як розпізнати, де обстежитись і коли потрібна операція

Катаракта — це помутніння природного кришталика ока, який у нормі залишається прозорим і фокусує світло на сітківці. Коли в його структурі з'являються ділянки помутніння, світло проходить і заломлюється неправильно, тому зображення втрачає чіткість, кольори стають менш насиченими, а яскраве світло може викликати дискомфорт.

Хвороба зазвичай розвивається поступово, тож людина нерідко списує зміни на втому очей, погане освітлення чи невдало підібрані окуляри. Серед можливих ознак — затуманений зір, відчуття пелени перед оком, погіршення здатності бачити в сутінках, підвищена чутливість до сонця й яскравих ламп, ореоли навколо джерел світла, часта потреба міняти окуляри. Утім, схожі симптоми бувають і при інших захворюваннях очей, тому встановити діагноз самостійно неможливо.

Найчастіше помутніння кришталика пов'язують із віковими змінами, проте катаракту діагностують і в молодших людей. Ризик можуть підвищувати травми чи операції на оці, цукровий діабет, тривалий прийом кортикостероїдів, куріння, регулярний вплив ультрафіолету без захисту, а також спадковість і запальні процеси. Помутніння може формуватися в одному чи обох очах і з різною швидкістю.

Діагностика не обмежується перевіркою гостроти зору: лікар оглядає кришталик, оцінює стан рогівки, сітківки та зорового нерва, вимірює внутрішньоочний тиск, а якщо планується операція — проводить вимірювання для розрахунку оптичної сили майбутньої лінзи. В Івано-Франківську комплексне обстеження та хірургічне лікування катаракти проводить, зокрема, Центр відновлення зору Анатолія Совви на вулиці Незалежності, 65. За результатами огляду лікар визначає стадію захворювання, перевіряє наявність супутніх порушень і пропонує варіанти лікування: від регулярного спостереження до операції, якщо погіршення зору вже обмежує звичну активність.

Поширене уявлення, ніби катаракту оперують лише після повного «дозрівання», залишилося з часів, коли хірургічні можливості були значно меншими. Нині рішення залежить не стільки від стадії, скільки від того, як помутніння впливає на життя людини. Приводом обговорити втручання можуть стати труднощі з читанням, роботою за комп'ютером, розпізнаванням облич, пересуванням сходами чи керуванням авто. На ранньому етапі допомагають сильніше освітлення, збільшувальні засоби чи нові окуляри, але самé помутніння вони не усувають.

Під час операції хірург видаляє помутнілий кришталик і встановлює на його місце інтраокулярну лінзу, яка залишається в оці постійно. Найпоширеніший метод — ультразвукова факоемульсифікація: через мікророзріз кришталик розділяють на дрібні фрагменти, видаляють їх і вводять складену гнучку лінзу, яка розгортається всередині ока. Інший варіант — руйнування помутнілих тканин лазером із подальшим видаленням частинок. Конкретний спосіб обирає хірург з огляду на щільність катаракти, будову ока, супутні захворювання та результати обстеження. Зазвичай такі втручання проводять амбулаторно під місцевою анестезією, а додому пацієнт повертається після короткого спостереження — про супровід варто подбати заздалегідь, бо самостійно за кермо сідати не можна.

Не менш важливий етап — вибір типу штучного кришталика, адже від його характеристик залежить, на якій відстані зір буде найчіткішим і як часто знадобляться окуляри. Монофокальні лінзи дають один основний фокус, найчастіше для далекої відстані; торичні додатково коригують рогівковий астигматизм; мультифокальні мають кілька зон фокусування; EDOF-лінзи створюють розширений діапазон чіткого зору. Універсального варіанта немає, тож під час вибору враховують стан рогівки й сітківки, наявність астигматизму, професію, щоденні заняття та очікування людини.

Перед консультацією варто зібрати результати попередніх офтальмологічних обстежень і скласти перелік ліків, які приймаються постійно, повідомивши лікарю про діабет, гіпертензію, алергії та перенесені операції. Самостійно скасовувати призначені препарати не можна. Після втручання зір може бути затуманеним, а око — чутливим до світла; іноді виникають сльозотеча, легкий дискомфорт чи відчуття стороннього тіла. Лікар призначає краплі й контрольні огляди, радить не терти око, тимчасово уникати значних навантажень і не відвідувати басейн чи сауну до дозволу. Негайно звертатися по допомогу слід при різкому погіршенні зору, сильному болю, вираженому почервонінні, спалахах, раптовій появі великої кількості «мушок» або темної завіси перед оком.

Іноді через деякий час після операції втрачає прозорість задня капсула, яка утримує штучну лінзу, — тоді зір знову стає нечітким, з'являються туман, засвіти чи ореоли. Цей стан часто називають вторинною катарактою, хоча повторного утворення хвороби немає: за потреби прозорість оптичної осі відновлюють короткою лазерною процедурою без заміни лінзи.

Катаракта рідко виникає раптово, і через повільний розвиток людина може не помічати, наскільки зміни вже впливають на її самостійність і безпеку. Запланувати огляд варто, якщо стало важче читати, працювати з дрібними деталями, бачити дорожні знаки чи орієнтуватися при слабкому освітленні. Своєчасна діагностика допомагає відрізнити катаракту від інших причин погіршення зору та без поспіху підібрати відповідний метод лікування.