В Івано-Франківську попрощалися з ексмером Віктором Анушкевичусом

Попрощатися з Віктором Анушкевичусом прийшли колеги, посадовці та мешканці міста. Колишній мер помер 15 вересня 2026 року на 64-му році життя.

Франківка Ольга Малахова розповіла, що була особисто знайома з Анушкевичусом і називає його політиком європейського зразка. «При ньому мені місто наше подобалося — затишне. Окремо для мене це такий біль — наше озеро. Я знаю, що він не давав його забудовувати. Він зберігав там цю атмосферу, що можна було прийти, відпочити, оздоровитися. При Віктору Андрюсовичу цей дух Франківська був найбільше справжнім. Він відчував дух міста і довіру, дбав про це все. Був інтелігентною, європейською людиною. Спогади — найприємніші. Шкода, що це так раптово все сталося. Ми не могли не прийти, щоб віддати пошану», — поділилася вона.

Василь Бойчук, колишній секретар Івано-Франківської міської ради, разом із Анушкевичусом вів сесії у 2006–2010 роках, а загалом співпрацював із ним 13 років. «Думаю, що історія міста ні до того, ні тепер не знає таких активних подій в політичному житті місцевого самоврядування. У нас сесії тривали по декілька днів. Навіть було блокування трибун, тобто це була справжня політична робота на місцевому рівні. Дискусії, дебати на телебаченні. Це все було пов'язано з Віктором Андрюсовичем. Саме тоді місто вийшло на міжнародний рівень. Дуже було багато зв'язків з різними містами — румунськими, угорськими, балтійськими, польськими», — пригадав Бойчук. За його словами, за обидві каденції Анушкевичуса Івано-Франківськ здобув досвід політичної, громадської, суспільної та патріотичної роботи.

Вшанувати пам'ять колеги прийшов і Богдан Борович, який був міським головою у 1994–1998 роках. «Ми з ним товаришували. Хочу сказати: він — людина моральна, відповідальна, бо у свій час мені вдалося зробити проєкт на пам'ятники Франку і Бандері. Перший я встиг поставити і профінансувати, а другий вже не встиг. Тому я до нього звернувся з проханням забезпечити це все. Він — людина слова. Ці два пам'ятники прикрашають сьогодні місто. І вони — історичні, моральні і патріотичні. І Віктор Анушкевичус в цьому всьому брав участь», — сказав він.

Віктор Анушкевичус народився 15 листопада 1962 року у Воркуті. Після школи та технічного училища у Шепетівці працював фрезерувальником, а 1986 року закінчив Вінницький політехнічний інститут. До Івано-Франківська переїхав 1988 року, працював на місцевому лісокомбінаті, а з 1991-го заснував приватний кооператив. У 2002 році його обрали депутатом міської ради, де він долучився до блоку «Наша Україна» і згодом очолив контрольну комісію з приватизації та оренди комунального майна.

Мером Івано-Франківська Анушкевичуса вперше обрали 26 березня 2006 року — він став четвертим очільником міста і набрав 50% голосів. Вдруге його переобрали у грудні 2010 року від Української народної партії. 2007 року мер отримав державну нагороду Литовської Республіки — «Орден лицаря» — за сприяння розвитку зв'язків між Литвою та Україною, а 2013-го — польський орден «За заслуги». На посаді міського голови його згодом змінив Руслан Марцінків.