«Він відчував дух міста»: в Івано-Франківську попрощалися з Віктором Анушкевичусом

Попрощатися з Віктором Анушкевичусом прийшли франківці, колеги та колишні посадовці міста. Місцева жителька Ольга Малахова розповіла, що була з ним особисто знайома й називає його політиком європейського зразка.

«При ньому мені місто наше подобалося — затишне. Окремо для мене це такий біль — наше озеро. Я знаю, що він не давав його забудовувати. Він зберігав там цю атмосферу, що можна було прийти, відпочити, оздоровитися. При Віктору Андрюсовичу цей дух Франківська був найбільше справжнім. Він відчував дух міста і довіру, дбав про це все. Був інтелігентною, європейською людиною. Спогади — найприємніші. Шкода, що це так раптово все сталося. Ми не могли не прийти, щоб віддати пошану», — поділилася вона.

Колишній секретар Івано-Франківської міської ради Василь Бойчук разом з Анушкевичусом вів сесії у 2006–2010 роках, а загалом співпрацював із ним 13 років. За його словами, такої активної політичної роботи в місцевому самоврядуванні місто не знало ні раніше, ні тепер.

«Думаю, що історія міста ні до того, ні тепер не знає таких активних подій в політичному житті місцевого самоврядування. У нас сесії тривали по декілька днів. Навіть було блокування трибун, тобто це була справжня політична робота на місцевому рівні. Дискусії, дебати на телебаченні. Це все було пов'язано з Віктором Андрюсовичем. Саме тоді місто вийшло на міжнародний рівень. Дуже було багато зв'язків з різними містами — румунськими, угорськими, балтійськими, польськими», — розповів Василь Бойчук.

За його словами, за обидві каденції Анушкевичуса Івано-Франківськ здобув досвід політичної, громадської, суспільної та патріотичної роботи.

Вшанувати пам'ять колеги прийшов і Богдан Борович, який був міським головою у 1994–1998 роках.

«Ми з ним товаришували. Хочу сказати: він — людина моральна, відповідальна, бо у свій час мені вдалося зробити проєкт на пам'ятники Франку і Бандері. Перший я встиг поставити і профінансувати, а другий вже не встиг. Тому я до нього звернувся з проханням забезпечити це все. Він — людина слова. Ці два пам'ятники прикрашають сьогодні місто. І вони — історичні, моральні і патріотичні. І Віктор Анушкевичус в цьому всьому брав участь», — пригадав Богдан Борович.

Віктор Анушкевичус помер 15 вересня 2026 року у віці 63 років.

Він народився 15 листопада 1962 року у Воркуті. Після школи та технічного училища у Шепетівці Хмельницької області працював фрезерувальником, а 1986 року закінчив Вінницький політехнічний інститут. До Івано-Франківська переїхав 1988 року, працював на місцевому лісокомбінаті, а 1991-го створив приватний кооператив. У 2002 році його обрали депутатом Івано-Франківської міської ради, де він приєднався до блоку «Наша Україна» і згодом очолив контрольну комісію з приватизації та оренди комунального майна.

Міським головою Івано-Франківська Анушкевичуса вперше обрали 26 березня 2006 року — він став четвертим мером міста, отримавши 50% голосів. Вдруге його переобрали у грудні 2010 року від Української народної партії. У 2007 році він отримав державну нагороду Литви — «Орден лицаря» — за сприяння у розвитку зв'язків між Литвою та Україною, а у 2013-му — польський орден «За заслуги». На посаді міського голови його згодом змінив Руслан Марцінків.