Реформа Порошенка: суддів-хабарників від арешту захищає закон

Стараннями президентських юристів сьогодні практично неможливо заарештувати за хабар упійманих на гарячому суддів. Їх відпускають просто в залі суду

«Судді позбуться недоторканності. Цього ніде немає в світі. Нарешті цей радянський рудимент буде ліквідовано в Україні», – так влітку минулого року Петро Порошенко прокоментував рішення парламенту підтримати ініційовану ним судову реформу та внесення змін до Конституції.

Тоді президент ще багато говорив про невідворотність покарання для корумпованих суддів, про відповідальність за порушення закону та реформування системи правосуддя. Проте далі розмов діло не пішло.

Ретельно виписану за участю людей з Адміністрації президента нормативну документацію про обмеження суддівської недоторканності склали так, аби в реальності вона не працювала, а існувала лише на папері.

Експерти в області права припускають, що в цих документах свідомо залишили законодавчу прогалину, якою тепер користуються судді, що погоріли на хабарі, та їхні адвокати.

Справа в тому, що правоохоронці можуть затримати суддю під час вчинення ним тяжкого злочину або відразу після нього і зобов’язані протягом 60 годин доставити його в суд для обрання запобіжного заходу. Здавалося б, ось воно, обмеження суддівської недоторканності.

Однак в ініційованому президентом законодавстві криється одне велике «але»: затримувати суддю не мають права, якщо на це не отримано згоду Вищої ради правосуддя (ВРП). А вона розглядає такі звернення протягом п’яти днів.

Тобто з одного боку маємо 60 годин на затримання, а з іншого – п’ять днів на отримання згоди на арешт. У самій ВРП визнають, що з оперативністю винесення таких рішень можуть бути проблеми.

«У Вищій раді правосуддя не передбачено чергування її членів для оперативного прийняття рішення про надання згоди щодо затримання судді або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнім арештом у вихідні та святкові дні, оскільки таке рішення приймається Вищою радою правосуддя в пленарному засіданні», – свідчить глава ВРП Ігор Бенедисюк.

Але саме затягування термінів отримання згоди на арешт судді дозволяє хабарникам не лише уникнути покарання, а й без проблем сховатися від слідства, як це було з суддею Чаусом.

«Ми усвідомлюємо, що має місце неузгодженість між положеннями КПК України, що регулюють строки затримання судді, в межах яких необхідно звернутися до Вищої ради правосуддя, і термінами розгляду подання генерального прокурора або його заступника про надання згоди на утримання під вартою або арешт судді», – констатує Бенедисюк.

Водночас, у ВРП не втомлюються повторювати, що діють виключно за законом, і все, що в їхніх силах, це постаратися приймати рішення про згоду на арешт судді більш оперативно.

Вища рада правосуддя спотворила зміст конституційної норми, в результаті чого без її згоди арешт суддів, упійманих на тяжкому чи особливо тяжкому злочині, неможливий.

Однак поки ці обіцянки залишаються лише словами, а перші судді-фігуранти корупційних скандалів вже виходять на свободу. Наприклад, взятого на місці злочину під час отримання хабара в 22 тис. доларів суддю Солом’янського суду Києва випустили просто в залі суду.

«Така позиція призведе до того, що в 99,9% випадків через 60 годин після затримання судді його будуть просто відпускати, – стверджує адвокат Роман Маселко. – При цьому у нього не буде жодних перешкод для втечі».

Правильно прочитати

Зараз в ВРП цю проблему намагаються перевести в площину різного трактування положення про зняття недоторканності з суддів різними правоохоронними структурами.

НАБУ наполягає на тому, що його представники мають повне право затримувати спійманого на гарячому суддю на підставі 126 статті Конституції. Вона передбачає затримання під час або відразу ж після злочину.

Генпрокуратура дотримувалася тієї ж позиції, а генпрокурор Юрій Луценко бадьоро рапортував про затриманих під час отримання хабара суддів.

Попри те, глава ВРП Бенедисюк, спираючись на ту ж норму Конституції та норми Кримінального кодексу (ст. 482 про затримання суддів), доводить, що арешт судді неможливий без згоди його відомства.

З цього приводу ВРП навіть розповсюдила публічне звернення: «Вважаємо за необхідне відзначити, що застосування до судді запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту, в тому числі й у тих випадках, коли суддю затримали під час або відразу ж після скоєння тяжкого або особливо тяжкого злочину, до винесення обвинувального вироку судом без згоди Вищої ради правосуддя є грубим порушенням конституційних гарантій недоторканності судді».

Після цього риторика в ГПУ різко змінилася. 30 січня Луценко направив до ВРП офіційний лист з повною підтримкою і схваленням позиції цього відомства: «Позиція про неможливість застосування до судді запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту до винесення обвинувального вироку судом без згоди Вищої ради правосуддя є безумовною і повністю підтримується» .

При цьому питання термінів узгодження арешту судді так і залишилося відкритим. У ВРП поки обмежилися лаконічним: «Сторони домовилися про вирішення цієї правової колізії шляхом проведення відповідних консультацій, в тому числі і з метою оперативного розгляду зазначених матеріалів».

Заступник голови правління Центру політико-правових реформ, головний експерт з питань судової реформи «Реанімаційного пакету реформ» Роман Куйбіда упевнений, що справа не обійшлася без втручання Адміністрації президента.

«Вища рада правосуддя дозволила собі спотворити зміст конституційної норми і натиснути на слідчих суддів, щоб ті без її згоди не брали під варту або арешт суддів, упійманих на тяжкому чи особливо тяжкому злочині, – стверджує він. – Уже й генпрокурор, очевидно після консультацій з Банковою, підтримав це перекручування».

 

Під прикриттям АП

Ще на етапі формування нових норм Конституції щодо недоторканності суддів, незалежні юристи та адвокати звертали увагу на те, що закон можуть свідомо спотворити або трактувати в потрібному ключі.

Аби застрахуватися від таких спотворень і не дати можливості закласти в текст закону ймовірність різночитання, вони запропонували внести зміни в законопроект про ВРП з тим, щоб неможливо було маніпулювати законодавством щодо арешту суддів.

У всесвітньому рейтингу Індексу сприйняття корупції-2016 Україна зайняла 131 місце із 176 країн, опинившись за цим показником поруч з Казахстаном, Росією, Непалом та Іраном.

За словами Романа Маселка, всі ці пропозиції детально обговорювалися із заступником глави Адміністрації президента Олексієм Філатовим і керівником Головного департаменту правової політики АП Костянтином Красовським. Але обидва високопосадовці не погодилися з пропозиціями юристів і не розділили їх побоювань.

«Вони їх відкинули, оскільки, на їхню думку, не було ніякої необхідності «роз’яснювати очевидне» і наші побоювання щодо пересудів перебільшені», – свідчить Маселко.

За його словами, в АП чітко підтвердили: спійманого на гарячому суддю можна і затримувати, і брати під варту без окремої згоди ВРП. Понад те, за інформацією адвоката, глава ВРП Бенедисюк підтримував саме таке трактування цієї норми Конституції про негайне затримання. Але коли правоохоронці впритул взялися за суддів-хабарників і почали буквально ловити їх за руку, ситуація різко змінилася.

«Коли стало ясно, що суддів будуть і надалі затримувати та реально садити за грати, то вирішили повернути практику на 180 градусів, – вважає Маселко. – Спочатку ВРП, а тепер і прокуратура перекреслили судову реформу й фактично повернули суддям їхню недоторканність».

При цьому у судді, якого було піймано на гарячому, але відпущено, є всі шанси успішно ховатися від слідства. І про жодну невідворотність покарання, обіцяну президентом, не може бути й мови.

«Думаю, чекати чергових втеч суддів, упійманих на гарячому, доведеться недовго, – вважає Роман Куйбіда. – Складно повірити, що Вища рада правосуддя готова буде визнати свою провину в цьому. Найімовірніше, буде переводити її на органи правопорядку».

Своєю чергою, Роман Маселко підозрює, що з самого початку в Адміністрації президента ніхто й не планував серйозно знімати з суддів недоторканність: «Може, авторам реформи з АП, які нас переконували, що тепер суддю, спійманого на гарячому, і затримати, і взяти під варту можна без будь-якого спеціального дозволу, варто, нарешті, сказати правду, що це був черговий обман?».

А результат такого обману вже очевидний: у всесвітньому рейтингу Індексу сприйняття корупції-2016 Україна зайняла 131 місце із 176 країн з показником 29 балів зі 100 можливих, опинившись за цим показником поруч з Казахстаном, Росією, Непалом та Іраном.

Основну причину такого стану речей назвали в Transparency International, яка й проводила цей моніторинг. У звіті організації сказано: «Відсутність дієвої судової системи і фактична безкарність корупціонерів не дає Україні зробити потужний ривок вперед і подолати 30-бальний бар’єр, який називають «ганьбою для нації».

Джерело

   

Залишити коментар

Кометарі