Еміграційні трагедії: досвід Польщі, Латвії та Румунії. Україна наступна.

Як сусідні країни борються з трендом: «робочі виїжджають, пенсіонери залишаються»

В Україні розгорілися дебати про економічні та моральні аспекти еміграції, і прихильників цього тренду знайшлося чимало. Тим часом у сусідніх країнах масовий витік за кордон молодих людей вважається проблемою найвищого пріоритету, і влада вперто намагається її вирішити. Сайт forbes.

«Щороку міста і села зникають з нашої карти. Виник величезний регіональний дисбаланс, і ми стали однією з тих націй, які зникають найшвидше через вкрай низьку народжуваність і найвищу смертність у Європі. Молоді люди емігрують, тому що тут вони не бачать перспектив… Це необхідно зупинити», ─ описує ситуацію в Болгарії заступник глави парламенту цієї країни Красимир Каракачанов.

Більше чи менше еміграційну кризу відчувають на собі Португалія, Італія, Іспанія, Греція, Угорщина, Хорватія, Польща, Румунія. У країнах Балтії стурбованість виїздом молоді за кордон настільки висока, що популісти, які експлуатують цю тему, перетворюються з аутсайдерів на політичних важковаговиків. Подібний сенсаційний прорив недавно стався в Литві, де «антиеміграційна» партія «Союз селян і зелених» (ЛСКЗ) мільйонера Рамунаса Карбаускіса перемогла на вибрах у жовтні і збільшила свою присутність у 141-місцевому парламенті країни з одного місця (у 2012 році) до 54.

«Еміграція ─ це наша величезна проблема, це найбільша проблема Литви. З 1990 року ми втратили близько 800 000 людей, і для маленької (3-мільйонної) країни це гігантська втрата. Ми втрачаємо наших наймолодших і найяскравіших. Ця тенденція веде до того, що в майбутньому тут залишаться тільки старі люди, які будуть тут вмирати. Ми отримаємо вмираюче суспільство», ─ цитує британська The Telegraph литовського депутата з партії ЛСКЗ Віргіса Сінкевісіуса.

У багатьох країнах Східної Європи запущено урядові кампанії на переконання молодих людей повернутися з Британії та Німеччини. Так, Латвія, щоб розвернути назад еміграційний потік, намагається тиснути на почуття обов’язку і любові до батьківщини. Слоганом латвійської кампанії став рядок із сентиментальною пісні Майкла Джексона: «Я був сліпий, раз дозволив тобі піти, дай мені ще один шанс».

У свою чергу Польща для повернення співвітчизників впровадила програму Powroty («Повертайтеся»), яка надає консалтингову допомогу у знаходженні житла, роботи і медичного забезпечення. А Румунія створила спеціальне об’єднання бізнесів та університетів, що пропонує зворотним мігрантам безкоштовне навчання і привілеї при працевлаштуванні.

Еміграція нерідко перетворюється на процес, що сам себе посилює. Втеча працівників з країни перевантажує систему охорони здоров’я та пенсійну систему. «Витік мізків» призводить до нестачі кваліфікованих кадрів і знижує продуктивність виробництв. Виїзд за кордон талановитих і заповзятливих молодих людей розмиває довгострокові економічні перспективи країни. Всі ці фактори підсилюють «еміграційну атмосферу» і збільшують кількість охочих шукати тепле місце за межами країни.

Forbes пропонує оцінити масштаби еміграційних проблем у трьох країнах Східної Європи і ознайомитися з їх методами повернення населення.

1Польща

Польща

Атмосфера еміграції в Польщі зберігається всупереч стабільному економічному зростанню і притоку іноземних інвестицій. За офіційною статистикою, населення Польщі зараз перевищує 38 млн чоловік. Однак насправді це не так ─ кілька мільйонів поляків виїхали за межі країни після її вступу до Євросоюзу в 2004 році. Майже 800 000 поляків постійно проживають у Британії, близько 300 000 ─ в Ірландії, і ще не менше мільйона ─ в Німеччині, Норвегії, Нідерландах та інших розвинених європейських країнах.

Соцопитування показують, що приблизно половина польських студентів після отримання освіти мають намір покинути країну. Пояснюючи причину цих настроїв молоді, поляки люблять наводити скандальну фразу єврокомісара від Польщі Ельжбети Беньковської: «Тільки злодій або дурень може погодитися працювати за зарплату в 6000 злотих» (1500 євро в місяць).

Користуючись свободою пересування Євросоюзом, жителі економічно депресивних населених пунктів виїжджають на роботу не в благополучні польські міста, а в Лондон чи Дублін, де рівень зарплат у 2-3 рази вищий. Потрапивши в розвинену країну, молоді люди, як правило, осідають там, часто заводять дітей і беруть іпотечні кредити. Опитування соціологічного інституту IBRIS показало, що менше 6% працюючих у Британії поляків мають намір повернутися назад до Польщі.

Щоб розпалити в емігрантів бажання жити і працювати у себе на батьківщині, Польща виготовляє та реалізує промо-ролики, подібні до цього:

У рамках громадської кампанії Powroty поляки розсилають родичам і друзям в соцмережах заклик «Повертайтеся», прикріпивши до нього ностальгічний відеокліп, фотосесію: «27 причин ніколи не відвідувати Польщу», або новину про те, що уряд вчергове щось зробив для покращення життя громадян країни. Наприклад, наприкінці минулого року парламент країни прийняв закон про виділення $1000 соціальної допомоги сім’ям, які виховують дитину-інваліда. Також всупереч порадам Міжнародного валютного фонду і ризикуючи погіршити проблему старіючого населення, Польща вирішила знизити пенсійний вік з 67 років для всіх до 60 років для жінок і до 65 років для чоловіків.

Поки поляки, які емігрували до Британії, думають над тим, повертатися на батьківщину чи ні, країна заповнює нестачу низькокваліфікованих робітників шляхом спрощення працевлаштування і отримання посвідки на проживання для молодих українців. Близько мільйона українців працюють у Польщі переважно фермерами, будівельниками або прислугою.

   

Залишити коментар

Кометарі