Нові санкційні списки: валіза без ручки

ya
  *****  

Минулого тижня президент Петро Порошенко своїм указом ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів щодо окремих фізичних і юридичних осіб. Це вже не перший санкційний список. В чому його суть і який зиск має Україна від санкцій — журналісти сайту “24” запитали у експертів.

У рішенні РНБО, про яке йдеться, є фактично 4 списки тих, хто потрапляє під санкції. Два — це списки юридичних і фізичних осіб, які потрапили під санкції минулого року (указ президента України від 16 вересня 2015 року № 549). Їм обмежувальні заходи продовжили ще на рік. Ще два списки – так само фізичних і юридичних осіб – складаються з тих, до кого застосували персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи строком на один рік вперше.

Таким чином, санкційні списки “потовстішали” на 335 фізичних і 167 юридичних осіб. Всього там тепер 682 особи та 271 компанія.

Серед них, як і раніше – іноземні компанії та громадяни, які “створюють реальні та потенційні загрози національним інтересам України, призводять до завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку держави” або “створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або призводять до окупації території України”.

“Персональна помста”

Список фізичних осіб, які потрапили під обмеження, вдвічі більший, ніж юридичних. Це тому, кажуть експерти, що Україна відстає з санкціями порівняно з міжнародними обмеженнями, які застосовуються світовими країнами проти Росії.

Голова Комітету економістів України Андрій Новак у коментарі сайту “24” пояснив, що наразі українські санкції відстають по своїй етапності від міжнародних санкцій.

Останні вже знаходяться на так званому 4 рівні, де застосовуються санкції проти цілих секторів російської економіки. Україна поки що наблизилась до 3 рівня, де фігурують персональні обмеження і санкції проти окремих російських компаній,
– уточнив він.

Санкції як “перемога”

Розширення санкцій продиктоване тиском українського суспільства – таку думку висловила у коментарі сайту “24” політичний експерт Богдана Бабич. Вона зауважила – президент навіть на кілька днів запізнився з продовженням санкцій. І прозвучала критика від експертного середовища.

Крім того, це таке випередження. У ВР не проголосували за візовий режим з Росією, хоча тиск суспільства і тут був серйозним. А людям потрібно щось давати – у нас немає ні військового стану, ми не визнали території окупованими. А політикам потрібно показувати якусь роботу в цьому напрямку. Як на мене – це “приспання” суспільства і небажання вирішувати серйозні проблеми,
– відзначила Бабич.

Чи великий “куш”?

Українські санкції щодо російських компаній і окремих громадян діяли упродовж минулого року. Та наскільки вони суттєво впливають на ситуацію і створюють незручності проросійським компаніям – питання складне.

Аналітик Андрій Вігірінський у коментарі сайту “24” відзначив, що взаємні санкції йдуть на шкоду більше, при всій повазі, українському бізнесу, який втрачає партнерів та торгівельні зв’язки, зменшує обсяг виручки, що в тому числі негативно впливає на платіжний баланс. При цьому нам складно знайти альтернативні ринки збуту, бізнес вимушений нести додаткові логістичні чи організаційні витрати, що впливають на рентабельність та конкурентоздатність продукції.

Власними санкціями Україна РФ до припинення агресії не схилить, та й на фоні обмежень, які застосовані країнами ЄС, США, Канади, обсяг фінансових взаємовідносин з якими у РФ значно більший, вони не настільки значні,
– зауважив він.

Керівник Секретаріату Ради підприємців при КМУ Андрій Забловський у коментарі сайту “24” відзначив, що ввести санкції набагато легше, ніж їх насправді реалізувати.

Згадані у санкційних списках компанії можуть звернутися до суду з оскарженням цього рішення, щоб виграти час для зміни юрисдикції, назви, акціонерів тощо. До того ж, як показує практика існуючого санаційного списку, подібним компаніям, як правило, вдається уникнути дії санкцій через складність процедури їх застосування,
– уточнив експерт.

А Андрій Новак відзначив, що “багато політичних і бізнес-інтересів намішані між українськими і кремлівськими політиками і бізнесменами”. А тому не так просто взяти і обірвати економічні, фінансові і політичні стосунки, вдаючись до санкцій.

Валіза без ручки

Однак не вводити жодних обмежень щодо російських громадян і компаній, які СБУ і РНБО вважають загрозою нашому суверенітету, не можна.

Ми не можемо не застосовувати санкції, оскільки цього не зрозуміє цивілізований світ та громадяни України. Як так: іноземці санкції застосовують, а ми, як країна, яка безпосередньо потерпає від агресії, цього не робимо,
– пояснив Андрій Вігірінський.

Андрій Новак наголосив – щоб виглядати пристойно у світі, де собі на шкоду вводять секторальні санкції проти Росії, Україні треба як мінімум наздоганяти Захід і теж переходити до секторальних санкцій. Особливо як країна, що безпосередньо потерпає від російської агресії.

Українські санкції мають бути ще більш всеохоплюючими. Реакція запізніла як на дипломатичному, так і на економічному рівні. Але рано чи пізно наші санкції підуть в ногу з міжнародними,
– висловив думку Новак.

Богдана Бабич відзначила – Україні дуже потрібні принципові політики, які називатимуть речі своїми іменами, не змішуватимуть політику з бізнесом, і відділятимуть санкції проти агресора від особистої вигоди.

Ситуація в Росії найближчим часом не зміниться, влада – теж, країна не стане демократичнішою. Тому нам треба замість тактичних дій думати і планувати стратегічно. І треба планувати не тільки з точки зору стосунків України з Росією, але й того, що відбувається у світі,
– підсумувала політичний експерт.

І тут з нею важко не погодитись. Залишається тільки дочекатись, коли наші політики зуміють реалізувати такі здорові думки.

 

Залишити коментар

Кометарі