Зарваницька Чудотворна ікона – благословенне місце прочан – заступниця усіх християн.

За народними переказами,  заснування Зарваниці пов’язується з появою чудотворної ікони Пресвятої Богородиці. А сталося це так. У 1240 році, коли Київ був дощенту зруйнований монголо-татарами, один із тамтешніх ченців дивом врятувався від ворожих напасників та опинився на галицькому Поділлі, в лісах над рікою Стрипою. Була темна літня ніч, як чернець змучений тяжкою і довгою дорогою, спраглий, голодний і з пораненими ногами, впав у знесиллі над рікою. Відпочивши, пішов до ріки, напився води і обмив собі рани, відтак клякнув, зложив руки до молитви і, звернувши очі до неба, молився.

Помолившись і заспокоївшись надією на поміч Небесної Неньки, чернець положився на траві й заснув. У сні відкрилась перед ним райська місцина: оповита чарівним серпанком долина, погаптована різнобарвними квітами і освітлена дивним сяйвом. В його блиску з’явилася Мати Божа з двома ангелами, які мали в руках білі лілеї. Чернець упав перед Пречистою Дівою Марією на коліна. Вона подала йому в руки край свого омофора.

Пробудившись, монах побачив чудову долину, оточену віночком густого лісу. Раптом, у росяній траві засвітилося джерело чистої води, а над ним спалахнула небесним промінням ікона Пресвятої Діви Марії з малим Ісусом на руках.

Згодом чернець побудував на тому місці каплицю, куди помістив об’явлений йому образ Божої Матері. Сюди, почувши про чудо, почали приходити люди і оселялися поблизу криниці. З роками у затишному видолинку виросли церква і монастир, селянські обійстя. Так почалася Зарваниця. Щорічно приходили туди тисячі паломників, аби помолитись перед чудотворною іконою Богородиці і просити її помочі, опіки і покрова.

З висоти – похід зі свічками Зарваниця 2016

З часом слава про чудотворну Зарваницьку ікону Матері Божої рознеслась по всій Галичині і Поділлю. Існує переказ про теребовлянського князя Василька, що в 1270-х роках заблудив на ловах, а блукаючи, занедужав. У блуканині зустрів чоловіка, який сказав йому, що недалеко живе пустельник, який має чудотворну ікону, а з-під каплички б’є джерело цілющої води. Люди з різних сторін ідуть туди. І хто помолиться перед іконою і нап’ється тієї води, той стає здоровим. І той чоловік радив князеві йти туди, щоб у Матері Божої виблагати собі здоров’я. Князь послав слуг, щоб привели пустельника з іконою і водою. Але пустельник відповів: “Якщо князь хоче бути здоровим, нехай сам приїде до ікони Пречистої Діви Марії”. І поїхав  князь сам. Йому назустріч вийшов пустельник, виніс ікону, освятив воду, дав напитися князеві, і князь чудом, в одній хвилині, став здоровим. В знак подяки за оздоровлення після тяжкої недуги, він вибудував церкву в урочищі, яке зараз називають “Білий Камінь”.

Та не тільки перекази, але й історичні записки говорять про давнє походження чудотворної Зарваницької ікони Матері Божої. В парохіяльній хроніці с. Золотники, що біля Підгаєць, було поміщено історичну записку, яка свідчить, що Зарваниця вже у XIIІ ст. була відомим відпустовим місцем. В часи численних татаро-турецьких набігів на українські землі Зарваниця не раз була знищена, а церква і монастир спалені. Та на пожарище знову і знову поверталися люди і відбудовували село. Ченці заново будували церкву і монастир.

Незважаючи на лихоліття,  Зарваницька ікона Матері Божої дивом збереглася неушкодженою. Коли у 1754 р. на місці згорілої дерев’яної церкви була побудована мурована церква Пресвятої Трійці, то до неї перенесено не тільки ікону Зарваницької Матері Божої, яку приміщено над лівим бічним престолом, але й ікону Розп’ятого Ісуса.

Ікона Розіп’ятого Ісуса найдена за таких обставин. В 1740-му році сталося так, що один побожний i багатий господар Зарваниці, Стефан Рисан, виїхав волами літньою порою на свою сіножать по сіно. Змучений, задрімав на возі. Коли ж пробудився, перед очима у нього щось ясніло з неба. Його воли стояли на колінах, а в повітрі, невисоко над землю, висіла ікона розп’ятого Спасителя, осяяна небесним блиском. В 1742-му році сам архієрей Анастазій Шептицький їде до Зарваниці зі Львова, щоб розслідувати це появлення. Пізніше він коронував цю ікону срібною короною, клякнув перед нею і промовив ним же складену молитву: “О, пресолодкий Ісусе, Спасителю мій! Ти зійшов з неба на землю із ніздр Вітцівських в утробу Пречистої Діви.”

23 червня 1867 р. Апостольська Столиця за понтифікату Святійшого Отця Пія ІХ, Папи Римського,  видала Декрет,  відповідно до якого Чудотворну ікону Зарваницької Божої Матері було короновано. Власне коронацію Чудотворної ікони Зарваницької Божої Матері, що величаво відбулася  в день свята Успіння Пресвятої Богородиці 28 серпня 1867 року, здійснив, з окремого дозволу і Благословення Апостольської Столиці, митрополит Галицький Спиридон Литвинович.

Святійший Отець Пій ІХ, за рекомендацією кардинала Йоана Сімеоні, окремим Декретом відновив відпусти для прочан, надавши Зарваниці відпустового значення. Відпусти мали починатися на Вознесіння Господнє і тривати у всі неділі і торжественні свята аж до Покрови Пресвятої Богородиці включно. Відтоді починаються відпустові дні, коли тисячі прочан відвідують це святе місце.

В час  атеїстичного лихоліття радянського комуністичного режиму, відпусти Зарваниці були заборонені. Джерело комуністи обгородили колючим дротом, а церкву перетворили на колгоспний склад, каплицю було знищено. Однак на руїнах каплички відправлялися богослужіння, лунали благальні пісні і молитви. Місце, де був престол, завжди було прикрашене квітами. Люди приносили свічки, запалювали їх, клали до підніжжя святилища букети квітів. Особливо шанувалася криничка з цілющою і запашною водою: вона повсякчас нагадувала прочанам, що Божа правда чиста і вічно жива, як та джерельна вода.

На щастя, чудотворну Зарваницьку ікону Пресвятої Богородиці вірні зберегли. Щоб не допустити зневаги з боку атеїстів над іконою, місцеві жителі – Павло Деркач і Юлія Монастирська, тривалий час переховували її в себе вдома. І лише у 1988 р. передали її до церкви Пресвятої Трійці.

В липні 2000-го року сталося відродження Зарваниці, над якою, як і в сиву глибину, струмить безкінечна і життєдайна енергія Божої Правди та Любові – посередницею якої є наша Матінка Божа – Цариця української держави нового тисячоліття і до віків вічних! До Зарваниці з’їхалися понад 500 тис. прочан з України та з цілого світу, щоб відбути першу національну українську прощу в незалежній державі.

Зарваниця якраз є тим прикладом в українському християнстві, що показує скільки поколінь перейшло через чудо Зарваницької Божої Матері, переконані у його правдивості та достовірності. Історія Зарваниці чітко демонструє переваги християнства над темними силами зла. Ані татари, ані турки, ні польські пацифікатори, ні пожежі, ані знищення церков та монастирів, ні вивіз Господнього люду на Сибір, ні заборони відкрито відправляти Служби Божі, ні гоніння на монахів, ані московська та німецька окупації разом узяті не тільки не знищили цю землю і чудотворні ікони, а навпаки, додали сил і надхнення подолянам відстояти себе, відродитись і розпочати нову еру історичного насліддя Зарваниці.

18072010b

МОЛИТВА ЧУДОТВОРНІЙ ІКОНІ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ЗАРВАНИЦЬКІЙ

До місця уподобання Божого і Твого прийшов(ла) я відвідати Тебе, Мати милосердя. Дай мені, о Пречиста Діво, Царице неба і землі і Мати нашого краю, щоби уздоровлений(на), побачив(ла) я велич Твоєї благодаті, Тобі від Бога даної, незбагненну Твою славу і невисказане милосердя Твоє. Ось недужі через Твоє заступництво одержують здоров’я, засмучені до Тебе прибігають, дізнають полегшення всі, хто Тебе в молитвах славлять і Твого покрову шукають. За їх прикладом і я не достойний(на) і грішний(на) прибігаю до Тебе, Преблагословенна, в надії Твого милосердя і невисказаної Твоєї благодаті. Поможи мені і заступи мене негідного(ну) перед престолом Сина Твого, відверни справедливий Його гнів за мої прогріхи, переміни Його в милосердя і відпущення. Не дай мені погибати в гріхах моїх, але з джерела ласки подай мені просячому(сячій) поміч тепер, а особливо в годині смерті. Амінь.

Джерело

 

Залишити коментар

Кометарі