“Ну что, бандеровец, скоро наши придут” – активіст розповів про настрої у Слов’янську

– Зараз у місті є газ та електроенергія. Працюють магазини, транслюють українські телеканали. Після звільнення нічого цього не було. Багато нових патріотичних організацій. Але при владі досі – люди, які допомагали бойовикам захопити місто, – каже голова громадської організації Слов’янська “Антикорупційна варта” 65-річний Микола Тішаков.

5 липня Україна відзначає другу річницю звільнення від російських бойовиків Слов’янська на Донеччині.

– Місцеві вибори проводили за старими правилами, – продовжує Микола Тішаков. – Окружну комісію, яка не хотіла сприяти обранню теперішнього мера Вадима Ляха, розформували (у листопаді 2015 року у Слов’янську за кандидата від “Опозиційного блоку” Вадима Ляха віддали голоси 52,077% виборців, – Gazeta.ua). У результаті, до виконкому потрапила команда, що була перед окупацією. До чого призвела їхня робота раніше, ми вже знаємо. Є відео, на якому видно як Вадим Лях тисне руку Пономарьову (В’ячеслав Пономарьов керував містом під час окупації, – Gazeta.ua). У міській владі багато пристосуванців. До добра це не приведе.

Які основні недоліки в роботі місцевої влади?

– Корупція. Багато питань щодо тендерних закупівель міського відділу освіти. Маємо підозри, що крадуть на водо- та електропостачанні, опаленні. Надіслали 2 запити до міськвиконкому та поліції. Але громадськість не впливає на дії влади.

Добре, що до патріотичних організацій вступає молодь і освітяни. Люди думають, що вони більше впливають на життя міста. Це не так. Ми не можемо навіть добитися покарання зрадників, які допомагали бойовикам під час окупації. У поліції кажуть: за нашими законами немає підстав їх затримувати. Під час війни живемо за законами мирного часу. У місті багато хто активно співпрацював з бойовиками, співчував їм. Поводяться за приказкою “близько лікоть, та не вкусиш”. Усвідомлюють, що лишилися непокараними. Навіть у транспорті можуть сказати: “Ну что, бандеровец, подождите еще, скоро наши придут”. Раніше люди думали: виженемо москалів і зрадників, заживемо добре. Так не виходить. Вони розчаровані. У наших активістів – постійні проблеми з фінансами. Місцеві багатії не дуже милують. Бо самі замазані і в корупції, і в співпраці з бойовиками.

Чи відбудували Слов’янський за 2 роки?

– Справи рухаються непогано. Навіть зруйнований район Семенівка відновили відсотків на 60. Але й тут є проблеми. Європейці давали мільйон євро на відбудову закинутого гуртожитку. Щоб там могли жити переселенці. Але побачили, що тут без відкатів ніхто нічого не будуватиме й проект зірвався.

Яка ситуація з працевлаштуванням?

– Великі проблеми. Молодь не залишається. Хто поїхав вчитися до Харкова чи Дніпра, – не повертаються. Роботи немає. Навіть заводи, які були цілими до окупації, дорізають на метал. Люди працюють у приватних підприємців, які виготовляють посуд, на базарах, у магазинах. Ще у комунальній сфері й освіті. Середня зарплата – 1,5 – 2 тисячі гривень. Виглядає, що чіткої програми відновлення й розвитку міста немає. Ніхто цим не займається.

Які настрої серед місцевих? Після звільнення Слов’янська ви казали, що 70 % мешканців Україну не сприймають.

– На жаль, люди не змінюються. Можуть лише затаїтися. Не треба боятися ворога, бо знаєш, що він ворог. Так само – з друзями. Боятися треба байдужих. Невідомо, чого від них чекати. А таких у Слов’янську – більшість. Патріотична здебільшого молодь, яка виїжджає. Знаю дуже мало людей, які змінили думку після визволення.

Джерело

 

Залишити коментар

Кометарі