Тисячi поховань вiдомих українцiв можуть безслiдно зникнути

За межами України є чверть мiльйона поховань видатних українцiв.

Якщо ще 20 рокiв тому їхнi могили доглядали й шанували, то сьогоднi бiльшiсть iз них – пiд загрозою лiквiдацiї. Врятувати поховання можна, якщо справно оплачувати землекористування й утримання. Утiм держава видiляє на це смiшнi грошi, яких вистачає на утримання лише… однiєї-двох могил!

Докладнiше про це газета “Експрес” спiлкувалася з Павлом Подобєдом, начальником вiддiлу Українського iнституту нацiональної пам’ятi.

– Про яких саме видатних українцiв йдеться?

– По всьому свiту є близько 250 тисяч поховань представникiв української вiйськово-полiтичної емiграцiї, дiячiв науки та культури. Це тi люди, якi емiгрували з України пiсля подiй 1920-х рокiв, пiсля закiнчення Другої свiтової вiйни. Це представники української iнтелiгенцiї, учасники визвольного руху, ветерани Української Галицької Армiї, армiй УНР, УПА, дивiзiї “Галичина”. Бiльшiсть iз них виїхали за кордон через полiтичнi переслiдування.

Найбiльше таких поховань у Польщi, Румунiї, Францiї, Нiмеччинi, Великiй Британiї, Iталiї, США, Канадi, Австралiї, Бразилiї, Аргентинi. Невелика частина вже втрачених поховань на територiї сучасного Китаю. Крiм того, окремi могили вiдомих українцiв є в країнах Африки.

– Чому нинi їм загрожує лiквiдацiя?

– Є двi основнi причини – несплата за утримання могили й землекористування, а також недогляд. Крiм того, останнiм часом спостерiгаємо акти вандалiзму стосовно українських могил за кордоном.

– Якi найвiдомiшi поховання можуть зникнути?

– Для прикладу, пiд загрозою лiквiдацiї могила українського письменника-новелiста, хорунжого армiї УНР Леонiда Мосендза. Вiн похований у Бiнау, у Швейцарiї. На цiй могилi збито хрест i навiть неможливо прочитати, хто тут похований. До слова, могилу спаплюжили кiлька рокiв тому заробiтчани з Росiї.

У плачевному станi — могила мiнiстра вiйськових справ УНР в екзилi Миколи Шраменка, який похований на кладовищi Вальдфрiдгоф у Мюнхенi. До речi, неподалiк Степана Бандери. Але якщо поховання Бандери доглядали й оплачували його утримання, бо людина вiдома на весь свiт, то за поховання Шраменка у 2000-х роках банально не проплатили. Дiйшло навiть до того, що могилу мали лiквiдувати, а на її мiсцi поховати якогось пенсiонера. Утiм нинi, на щастя, один iз благодiйних фондiв уклав договiр iз кладовищем, тому наразi поховання не лiквiдують.

Зникнути може й могила генерал-хорунжого УНР Василя Татарського, який похований в Iнгольштадтi, у Баварiї. Цьогорiч закiнчилася плата за землекористування, тож адмiнiстрацiя цвинтаря намагалася розшукати опiкунiв могили. Як з’ясувалося, її доглядали друзi Татарського з Української Галицької Армiї. Утiм вони померли в 90-х роках. Тому тепер стоїть питання про можливу лiквiдацiю поховання Татарського.

Скажу бiльше, навiть утримання братських могил дуже часто не оплачують, тож i їм загрожує лiквiдацiя.

– А що це означає?

– Кожне кладовище має свої правила лiквiдацiї поховання. Наприклад, через несплату можуть ексгумувати та кремувати останки. Таким чином могила вивiльняється, i тут ховають iншу особу. Можуть просто знести пам’ятник, а на цьому мiсцi поховати iншу особу. Є випадки, коли останки скидають у компостну яму й закопують. У країнах ЄС, Латинської Америки це нормальна практика, адже мiсць на кладовищах катастрофiчно бракує.

– То скiльки могил приреченi на зникнення?

– Важко сказати напевне, бо є низка поховань, статусу яких досi не з’ясовано. Наприклад, це могила прем’єр-мiнiстра УНР Голубовича, який похований у передмiстi Парижа. Не вiдомо, чи могила збереглася донинi. Так само невiдомий статус могили полковника армiї УНР Андрiя Долуда, який похований у Куритибi, у Бразилiї.

Нинi дуже гостро стоїть питання лiквiдацiї могили Спиридона Черкасенка – драматурга, одного з батькiв сучасного українського модерного театру. Вiн похований на Ольшанському кладовищi в Празi. Термiн плати за землекористування вже закiнчився. Те ж стосується могили Орисi Єфремової-Дурдукiвської – дружини академiка Сергiя Єфремова, громадської дiячки, педагога, яка також похована на Ольшанському кладовищi в Празi.

– А є поховання, якi вже втраченi?

– Так, i таких, на жаль, багато. Наприклад, могила Наталiї Полонської-Василенко — однiєї з найвидатнiших жiнок в українськiй емiграцiї. Її могила була втрачена у 2000-х роках у Нiмеччинi через несплату за утримання. Те саме стосується поховання пiдполковника армiї УНР Миколи Зайчишина.

– Хто ж має доглядати могили?

– Ранiше догляд цих поховань брала на себе українська дiаспора в особi рiзноманiтних полiтичних органiзацiй. Та з часом кiлькiсть представникiв полiтичної мiграцiї невпинно скорочується. А нинi структура мiграцiї дуже змiнилася, за кордон виїжджають переважно заробiтчани. Для них пам’ять про нацiональних героїв здебiльшого другорядна.

– Але невже утримання поховань таке дороге, що неможливо регулярно оплачувати його?

– Усе залежить вiд країни й конкретного цвинтаря. Наприклад, у Нiмеччинi сума коливається вiд 35 до 50 євро на рiк. Утримання поховання генерала Шраменка обходиться в 35 євро на рiк, Татарського – 40 євро. Загалом сума може варiюватися до 100 євро на рiк. При цьому зазначу, що мiнiмально оплачувати утримання поховання можна на один рiк, а максимально – на 30 рокiв. Щоправда, не всi кладовища хочуть укладати угоди на короткий термiн. Тож переважно хочуть проплату одразу на 5-10 рокiв наперед.

– Чи видiляє держава якiсь кошти на утримання могил видатних українцiв?

– Так, є окрема бюджетна програма зi збереження українських могил за кордоном. Паспорт цiєї програми передбачає суму в розмiрi близько 1150 євро. Тобто фактично цього досить для того, щоб укласти договiр i оплатити утримання на кiлька рокiв наперед лише однiєї-двох могил.

– То, може, краще перевезти поховання в Україну та створити пантеон, нiж щороку оплачувати утримання могил за кордоном?

– В Українi безумовно потрiбно створювати пантеон. Над цим наразi працює Iнститут нацiональної пам’ятi. Але варто розумiти, що на одне перепоховання з країн ЄС потрiбно вiд 3500 до 5000 доларiв. Та й пантеон не вирiшить усiєї проблеми, адже похованi можуть бути лише найвидатнiшi українцi. Тисячi могил залишаться за кордоном i все одно будуть потребувати грошей на утримання. Iнакше вони приреченi на повне забуття.

Уляна ВIТЮК

   

Залишити коментар

Кометарі