Скільки ж поцупив Гриценко на посаді міністра оборони ???

Скандал: секретар комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони, народний депутат Іван Вінник заявив, що екс-міністр Анатолій Гриценко підривав обороноздатність України, і заявив, що саме у час його урядування українська армія позбулася сотні танків, ракетних систем тощо.

А після того схожі закиди озвучив на адресу ще одного колишнього керівника Міноборони – Михайла Єжеля.

Вінник переконує, що обидва екс-міністри надто активно, причому за копійки розпродували військово-технічний арсенал.

Докладніше про аргументи сторін – у контрв’ю Івана Вінника та Анатолія Гриценка.

– Пане Вінник, поясніть, будь ласка, на чому саме базуються ваші звинувачення? Чи можете навести факти?

І. Вінник: – Я звернувся до Міноборони й отримав довідку, в якій міститься інформація про продаж військової техніки за різні роки. Отже, перейдімо до фактів. Одним із найгучніших зложивань Гриценка є продаж зенітно-ракетних комплексів С-300 за ціною 2,5 мільйона доларів. Так, у лютому 2007 року Державне підприємство “Укроборонсервіс” і Міністерство оборони уклали договір комісії про відчуження і реалізацію військового майна (ЗРК С-300-ПС) на внутрішньому ринку.

Надалі ДП “Укроборонсервіс” за договорами про надання послуг, які, ймовірно, були фіктивними, передало придбані складові ЗРК С-300 ПС на ремонтні підприємства для технічного обслуговування і профілактики. А вже в березні 2007 року посадовці ДП “Укроборонсервіс” і Міністерства оборони Республіки Казахстан уклали контракт на поставку ЗРК С-300 ПС на загальну суму 23,6 мільйона доларів, що в сотні разів перевищує суму, яку одержало наше Міноборони від першого продажу цього військового майна на внутрішньому ринку!

Цікаво, що С-300 є основою для побудови надійної системи ППО будь-якої держави. Розгалужена система зв’язку декількох ЗРС дає змогу створити потужне угруповання ПРО, здатне забезпечити надійну оборону об’єктів на території площею десятки тисяч квадратних кілометрів із керуванням з єдиного центру. Таким чином, пан Гриценко продав систему, яка, можна сказати, гарантувала безпеку повітряного простору всієї країни. Продав її в десятки разів дешевше від її ринкової на той час ціни!

Ось ще деякі елементи військової техніки та зброї, які продав Гриценко: 8 літаків, 14 вертольотів,  63 авіаційні двигуни, 200 танків, 145 БМП та БТР. Примітний той факт, що 2 літаки і 2 вертольоти були передані на безоплатній основі.

– І ви стверлджуєте, що міністр Гриценко давав згоду на всі ці оборудки умисно?

І. Вінник: – Не сумніваюся, що, крім офіційної ціни, була й неофіційна частина проплат – так звані відкати.  Якщо порівняти балансову вартість, за якою списували зброю, і кінцеву ціну, різниця виходить в 11 разів! Балансова вартість була якраз основним грунтом для зловживань. Вона формувалася ще за радянських часів. Отож якщо було написано, що вартість танка – 1 мільйон гривень, то його реальна ціна становила мінімум 1 мільйон доларів. І частина цієї різниці могла осісти в чиїхось кишенях.

А. Гриценко:  – А з якої фракції пан Вінник? З “БПП”, фракції Президента. Оце все пояснює! Президент не хоче чути правди з моїх уст про офшорні корупційні схеми, про провали у внутрішній політиці, про загрози здачі інтересів України через Мінські угоди. Декілька місяців тому я дав військовій прокуратурі свідчення на допиті та виклав склад злочинів одинадцятьох вищих посадових осіб, включаючи Президента. Допит був у рамках кримінального  провадження за фактом здачі Криму та частини Донбасу й заподіяння вкрай тяжких збитків державі. Очевидно, Президент про це дізнався й почав цькувати тих людей, які говорять правду.

– Пане Вінник, а й справді, чому ваші звинуваченя адресовані лише панові Гриценку? Невже він єдиний із міністрів оборони неефективно для держави торгував армійським майном?

І. Вінник: – Усі екс-керівники Міноборони розпродували військову техніку. Ми готуємо інформацію стосовно інших міністрів. Зокрема, уже виявилося, що Михайло Єжель, будучи міністром, продав 340 танків. Це рекорд серед міністрів оборони! Єжель також поставив рекорд поміж керівників Міноборони за роки Незалежності, на безоплатній основі передавши значну кількість військового майна. Зокрема, він просто віддав 12 одиниць артилерійських систем, понад 1,2 тисячі одиниць стрілецької зброї, понад півмільйона боєприпасів, п’ять літаків і безпілотників, один вертоліт, 578 одиниць техніки інженерних військ, понад 86 тисяч інженерних боєприпасів, понад 70 тисяч одиниць речового майна та технічних засобів.

Причому йдеться про підрив обороноздатності держави. Саме через таких, як Єжель, на момент початку агресії Росії проти України у нас не було достатньо зброї й техніки, насамперед танків, БТР, БМП, які є вагомою складовою частиною озброєння Сухопутних військ. Тому продаж саме цього виду зброї дає всі підстави вважати, що, перебуваючи у змові з командою Януковича, Єжель навмисне руйнував Сухопутні війська шляхом неправомірного та безпідставного відчуження їхнього майна.

Варто окремо зазначити, що за Єжеля продали два стратегічні бомбардувальники Ту-95, одержавши за кожен 24 мільйони гривень. Йдеться про чотиримоторний літак, який може безперервно перебувати в повітрі 16 годин, нести навіть ядерну зброю на борту. Такі бомбардувальники надзвичайно важливі для оборони держави.

– Пане Гриценко, дозвольте пряме запитання: чому ви розпродували військову техніку на збиток державі?

А.Гриценко: – Та Міністерство оборони не має права продавати зброю! Це право мають уповноважені Кабінетом Міністрів структури. Це “Укроборонпром”, “Укрспецекспорт”, “Укроборонсервіс”, “Спецтехноекспорт”, які підпорядковані не міністерству, а урядові. Тобто Міноборони позбавлене можливості торгувати. І будь-які заяви про те, що міністр щось продав, – нісенітниця. Тепер щодо звинувачень, що продали задешево. Може, й так, хай прокуратура розбирається. Однак можу сказати, що ціну на продаж техніки третім країнам визначають ті самі уповноважені Кабміном структури за методикою оцінки, яку знову ж таки затверджує уряд. – Але ж, погодьтеся, важко повірити, що військову техніку розпродували без відома та згоди керівника Міноборони, хоч би якою була схема продажу?

А. Гриценко: – Як визначають яку техніку можна продавати? Згідно із законом, Генеральний штаб – головний орган військового управління – відповідно до загроз, які постають, визначає, скільки техніки йому потрібно в бойовому складі, скільки в резерві та яка техніка надлишкова. Цей перелік, який склав Генштаб, вносять на Кабмін, погоджують із профільними міністерствами та затверджують на засіданні уряду. Бо техніка надлишкова справді є.

Річ не в браку техніки, а у браку мізків та політичної волі. Крим та частину Донбасу здали не тому, що техніки не було. У нас танків і нині 3 тисячі. Наприклад, у Німеччини – близько 300. Та значна частина нашої техніки не в боєздатному стані, тому завдання уряду – забезпечити її ремонт та відновлення.

– І що у нас у підсумку: чи буде відповідальність екс-чиновників, які розпродували військову техніку?

А. Гриценко: – Я вичерпно пояснив, чому виникла ця справа і хто в ній зацікавлений.

І. Вінник: — Треба дочекатися результатів розслідування. Думаю, нелегко буде довести факт диверсії чи державної зради. Але, як мінімум, за службову недбалість колишнім посадовцям відповісти доведеться. Нагадаю, за службову недбалість, яка спричинила важкі наслідки, передбачено до 5 років позбавлення волі.

Ірина КОВАЛЕНКО

   

Залишити коментар

Кометарі