Про причини наших невдач

Чи можуть бути лідери країни кращими за народ?

“Не питай, що Америка зробила для тебе. Подумай, що ти зробив для Америки!” Цей вислiв президента США Джона Кеннедi нинi полюбляють цитувати в Українi i полiтики, i громадськi дiячi, i пересічні громадяни.

Утiм далi цитування справа наразi не йде: вiд полiтикiв на виборах, вiд чиновникiв у канцелярiях, вiд бiзнесменiв i олiгархiв ми вимагаємо пiдвищення пенсiй та зарплат, належногосоцiального забезпечення, якiсної освiти та медицини. Миобурюємось, коли цього вкотре нам дають, та проклинаємо продажних полiтикiв, чиновникiв-клептоманiв i злодiйкувату олiгархiчну владу.

Чому українцям так не щастить iз владою? Чому нашi сусiди по колишньому соцiалiстичному табору зумiли вибудувати розвиненi європейськi демократiї, стали членами ЄС та НАТО, а Україна опинилася у статусi найбiднiшої країни в Європi? Чи можна навчити українцiв стати вiдповiдальними за своє майбутнє? Про це – у розмовi з полiтологами Володимиром Сугурняком, Олексiєм Найдою та Олегом Антонiвим.

– Отже, яка основна причина  того, що влада країни в нас завжди має якісь серйозні дефекти?

В. Сугурняк: – Один iз найпопулярнiших висловiв про вiдносини народу i влади належить французькому дипломатові Жозефу де Местра: “Кожен народ має такий уряд, на який заслуговує”. Себто влада така, якою ми дозволяємо їй бути.

– І які, у такому разі, наші найбільші вади, через які ми не маємо хорошої влади?

О. Найда: – Основною вадою українцiв є так званий патерналiзм, коли суспiльство не готове брати на себе вiдповiдальнiсть за своє майбутнє, а хоче перекласти її на обраного “батька”. У критичнi моменти ми можемо об’єднуватися для активних дiй, але не готовi йти до кiнця. Обрали “батька” й заспокоїлися – мовляв, йому краще знати, як керувати для нашого добра. А “батько” цим користується і тягне причепом за собою у владу казнокрадiв, корупцiонерiв та явних кримiнальникiв. А нам вкотре залишається тільки нарiкати.

О. Антонiв: – За даними соцдослiджень, протягом 1992 – 2012 рокiв до 70 вiдсоткiв респондентiв вважали, що декiлька сильних керiвникiв можуть зробити для країни більше, нiж усi закони й дискусiї. I за останнi чотири роки цей iндикатор не змiнився. – Які ж причини цього?

В. Сугурняк: – Пам’ятайте, що комунiстичний режим погубив мiльйони найактивніших українцiв – це був добре розрахований удар з Москви. І наслідки ми досі пожинаємо.

О. Найда: — Ще однiєю причиною низького рiвня свiдомостi є наша сповільненість, низька адаптація до змін, що відбуваються у світі. Наприклад, активно iнтернетом у нас користується заледве третина суспiльства, а в Європi – вiд 90 відсотків i бiльше. Тим часом інтернет нинi – основа модернiзацiйних змiн: створючи “суспiльство знання”, вiн не дає вкоренитися корупцiйним режимам, чиїм основним ворогом є iнформацiя та свобода самовираження громадян.

Ще один фактор – самоiзоляцiя українцiв. За кордон у нас не виїжджає понад три чвертi населення! Нарештi, обсяги книговидавництва – найнижчi в Європi, на рiк видається одна книжка на людину тоді як порiг 2,5 книжки на особу вважається у свiтi критичним для iнтелектуального розвитку суспiльства.

О. Антонiв: –  Основна маса наших людей — слухняна, терпляча та безвiдмовна. І ті, хто потрапляє у владу, відразу починають цим користуватися.

– Але чому iншим країнам Центральної Європи вдалося швидко змiнити радянську ментальнiсть, а Україна вже 25 рокiв ходить по колу?

В. Сугурняк: — Справдi, на початку 90-х, наприклад, поляки приїжджали до нас за телевiзорами, пральками та мiксерами, а ми до них – за парасольками та косметикою. Тепер вони – четверта економiка Європи, а ми можемо похвалитися лише високими позицiями наших олiгархiв у європейському списку журналу “Форбс”.

О. Найда: – Як сказала свого часу Маргарет Тетчер, “змiнити свiдомiсть здатна тiльки економiка”. Там одночасно вiдбулися системнi революцiйнi змiни в напрямку максимальної демократизацiї державного, полiтично-економiчного та суспiльного устроїв, котрi, врештi i привели до зламу тоталiтарної системи влади в цих країнах. Вiдтак почали зростати економiка та добробут. І люди стали змінюватися на очах.

– То ми запiзнилися назавжди чи все ще можна змiнитися?

О. Антонiв: – Згадується старий анекдот про зачароване коло: “Замiж не беруть, бо прищi, а прищi, бо замiж не беруть”. На превеликий жаль, схожа ситуацiя з бiльшою частиною нашого суспiльства. Політики нiчого не роблять, щоб змiнити суспiльну свiдомiсть, а нам не вистачає мiзкiв, щоб обирати вiдповiдальних полiтикiв.

В. Сугурняк: — Грецький мудрець Солон був першим, хто збагнув, що демократiя — це насамперед вiдповiдальнiсть усiх громадян за стан справ у державi. Тому вiн видав закон, згiдно з яким того, хто пiд час протистояння у країнi не стане зi зброєю в руках на боцi однiєї зі сторiн, буде позбавлено громадянських прав. Тому кожен із нас, щоб змiнити власну свiдомiсть, повинен жити як активний громадянин, якому не байдуже. Усе починається з кожного iз нас.

О. Найда: – Якщо ж ми рухатимемось нинiшнiм “еволюцiйним” шляхом, то хибне коло “совкова ментальнiсть – бiднiсть — неосвiченiсть” може проiснувати ще не один десяток рокiв.

Юрiй ГРИЦИК

 

Залишити коментар

Кометарі