У Києві відкрили музей сиру, пропонують дегустувати авторські сорти

Подружжя фермерів Марія та Тарас Ложенки 14 квітня заснували Музей сиру в підвальному приміщенні житлового будинку на вул. Шовковичній, 50а, в центрі міста. Екскурсії проводять українською та англійською мовами. В програмі є дегустація та майстер-класи для дітей з ліплення сирних коників.

692468_1_w_570“Півтора століття тому українські сири мали шалений попит. Їх возили до французького Марселя. Швейцарці закуповували величезні головки й продавали у себе. Нашу сирну традицію вбили колгоспи”, – розповідає Марія Ложенко.

Площа закладу – 20 кв. м. Біля входу, замість стільців, лежать тюки сіна. На стендах викладена історія сироваріння в Україні. На стіні висить колекція сирних ножів з різних країн.

“Від звичайних відрізняються невеличкими зубцями. У колекції маємо експонати 1824-х і 1836-х . Купували їх в Україні, Європі, Росії. В Англії натрапили на три цікаві таїландські ножі з керамічними ручками у вигляді часнику, огірка, стручка гороху”, – говорить Тарас Ложенко. Тримає широкого півметрового ножа, що нагадує пилку.

Посеред кімнати відвідувачі дегустують класичний німецький “Тельзітер”, голландський “Гауда”. Також сорти з мускатним горіхом, мигдалем, імбирем, абрикосом, бринзу. До них подають сухе біле вино, горіхи й мед п’яти сортів – імбирно-лимонний, ріпаковий, трюфельний, із різнотрав’я та з какао-бобами. Тарілки із сиром розкладені на двох дерев’яних столах, підвішених до стелі ланцюгами.692468_3_w_1000

“Якось забули про декілька головок, які після двох місяців витримки здалися не смачними. Знайшли через півтора року, коли чистили камеру дозрівання сирів. Вони перетворилися на камінці. Спробували – смачно. Розіслали партнерам-продавцям. Ті одразу замовили ще”, – каже Тарас про сорт “Легенда”. Схожий на “Пармезан”. Його витримують щонайменше рік. Просить нідерландця постукати по невеликій головці сиру. Звук глухий.

“Дзвінкий означає, що є пустоти. В якісному “Пармезані” чи “Легенді” їх не має бути, – пояснює Тарас. Радить звертати на це увагу при виборі продукту.

“До музею привезли твердий козиний сир “Шеврет”. Молодий, три тижні витримки, – розповідає сировар Анна Бабіна.

Ще одні запрошені – ферма “Татусеві кізоньки” з Кіровоградської області. Привезли бринзу та солене козине масло з часником, петрушкою, соусом табаско.

“Десять років тому, коли моя бабця віддала богу душу, залишила батькам дві кози. А де дві, там і чотири, вісім. Сьогодні у нас 20 дійних, ще 30 підростає. В Україні малорозвинене виробництво козиного масла. Хочу зробити ноу-хау і впровадити його у нас”, – говорить Наталія Якименко, з ферми “Татусеві кізоньки”.

“Такі музеї піднімають культуру вживання сиру. Досі більшість українців розрізняють лише російський і голландський. На цьому гастрономічні смаки обмежуються, – каже киянка Олена. – Була в подібних закладах із магазинами і кафе у Франції, Італії, Голландії. Розташовані здебільшого біля сироварень. Мають експонати до 10 років витримки. Дегустуєш і одночасно слухаєш, як його виробляли кілька століть тому. Там вчать, з чим поєднувати різні сорти. Бо сирні традиції різні в кожному регіоні. Років через 15 також матимемо свої”.

Всього в музеї 20 видів сирів. Їх можна купити. Кілограм коштує від 180 до 400 грн.

Джерело

 

Залишити коментар

Кометарі