Звідки взялась назва “Україна”?

Сьогодні навколо України точиться чимало розмов. Обговорюють вже не тільки політичну чи економічну ситуацію, а й країну загалом. І не дарма. Неодноразово ми розповідали вам про відомих людей українського походження, про українську культуру та мистецтво, про традиції та звичаї. Однак так і не згадували, звідки ж походить сама назва  пише news24.

То звідки взялась назва “Україна”?

Колись територія від “Сяну до Дону” звалась Київською Руссю. Однак вже у 1187 році у Іпатіївському літописі вперше з’явилось слово “Україна”. Рядки “…и плакашася по нем всі переяславци… бе бо князь добр и крепок на рати… и о нем же Украина много постона…” були пов’язані зі смертю Володимира Глібовича, переяславського князя. Це сталось під час походу на половців, а даний уривок означає “за ним же Україна багато потужила”.

Цей же літопис містить розповідь про князя Ростислава Берладника, який завітав до “України Галицької”. А у Галицько-Волинському літописі містяться рядки про князя Данила Галицького, котрий “забрав Берестій, і Угровськ, і Верещин, і Столп’є, і Комов, і всю Україну”.

Історики відшукали у літописах підказки, як можна трактувати назву “Україна”. Наприклад, Олександр Палій дотримуєтсья думки, що це був синонім слів “князівство” або “земля”. Іван Огієнко стверджував, що так називали “граничну Переяславську землю”. Але є імовірність, що так охрестили і всі інші землі київські. Канадський історик українського походження Орест Субтельний, вважав, що слово “Україна”, яке вперше з’явилось 1187 року, означає географічно “Київське порубіжжя”. А Віталій Скляренко каже, що буква “у” в багатьох мовах, зокрема в українській, означає не “біля”, а “в середині”, тому не доцільно трактувати “Україну”, як граничну територію чи окраїну.

Багато українських дослідників дотримуються твердження, що слово “Україна” складається з двох частин: “країна” і “у”, що означає “рідний”. Тобто, назва фактично стає антонімом “чужини”.

Назва “Україна” стала більш популярною в часи Козаччини та Речі Посполитої. Вона зустрічається в документах, листах, писаннях духовних осіб. Так називали територію Наддніпрянщини, розташованої обабіч Дніпра. Трохи згодом вона почала ширитись і на інші території, особливо на Лівобережжі.

У 17-18 столітті назва “Україна” набула більш вагомого політичного значення. Навіть Пилип Орлик, автор першої конституції (яка, до речі, називалась Бендерською на честь міста, де її було прийнято) в обох варіантах документу згадує “Ucraina”, “in Ucrainam”, “на Украйні”, “Кіев и иные украинскіе городы”.

Незважаючи на популярність “України” в Європі, козацька держава надалі офіційно залишалась “Військом Запорозьким”. Поділ тутешніх територій між Москвою та Польщею, а також знищення Гетьманщини, створили серйозні перепони для поширення нової назви. У цей час термін “Україна” знову почали використовувати у більш локальному значенні.

Тільки у 19 столітті, коли почали формуватися більш чіткі кордони українських земель, назва “Україна” почала все частіше вживатись у повсякденному житті її мешканців, викорінюючи інші. Таку тенденцію започаткувала інтелігенція, котрій вдалось витіснити етнонім “русини” і замінити його “українцями”.

Офіційному встановленню назви сприяло створення УНР, Української Гетьманської держави, ЗУНР.

Але в чому причина зміни назви тутешніх земель? Багато вчених та дослідників намагались зрозуміти, чому саме “Україна”. Версій виникло кілька.

Згідно з першою, назва пішла від “окраїни”, пограничної території. Ця теорія набула чималого розповсюдження в радянські часи. Подейкують, що вона виникла під впливом польських та російських істориків. Як би там не було, ця версія заслуговує на існування і має аргументи на свою підтримку. Назва “Україна” вперше була застосована до Переяславських земель, які межували з половецьким степом, а тому і називалися окраїнними. Однак кажуть, так їх могли охрестити і за те, що вони відділились від Київської Русі в окреме князівство.

Інша теорія, більш поширена сьогодні, стверджує, що слово “Україна” походить від «країна», «земля». У Пересопницькому євангеліє, до речі, використовуються обидва значення цього терміну – і окраїна, і земля, територія.

Якщо розглядати цю версію, варто зазначити, що зв’язок між поняттями значно складніший. Назва утворилась в декілька етапів. Слово “край” у значенні відрізок був відомий ще древнім слов’янам. Кожне тутешнє плем’я мало свою територію, яка відділялась від інших природними кордонами: річками, лісами, болотами тощо. Відповідно “краєм” почали називати територію племені. До цього додався суфікс –іна, який вживався слов’янами для означення простору. Поряд із цим, у тутешніх жителів існувало слово “окраїна”, яке означало саме “порубіжні території племен”. Різниця полягала у тому, що україна – вся окрема територія племені, окраїна – тільки пограничні території. В німецькій мові, наприклад, існує слово “Inland”, яке буквально можна перекласти “Вкраїна” і яке означає «своя земля».

Зі зміною суспільних утворень, змінювались і їх назви. “Україною” почали називати територію феодальних князівств, а згодом і всю Київську Русь. Коли незалежні князівства почали від неї відділятись у 12 столітті, їх теж називали українами.

Трохи згодом так прозвали землі Наддніпрянщини, де збиралися козаки. Свідчення є і в українській народній творчості:

 “Ой по горах, по долинах,
По козацьких українах
Сив голубонько літає,
Собі пароньки шукає”.

Вважається, що зміна Русі на Україну була необхідною і стала протестом проти агресивної царської політики, яка мала за мету перетворити українську націю на російську. Подейкують, що саме тому Московська імперія присвоїла собі назву “Русь”, перетворивши її з часом на Росію. Це мало сприяти втраті нашої самобутності. І коли стало зрозумілим, що українці і надалі намагаються бути самостійними і цю назву ніяк не викорениш, було вирішено її дискредитувати. Тому Україну почали трактувати як “окраїну Росії”.

Існує ще одна версія, згідно з якою назва “Україна” походить від слова “украяти”. Відповідно Україна – “шматок землі, украяний від цілого, який згодом став окремою країною”.

Назва “Україна” пройшла чималий шлях до офіційного визнання в 1991 році, коли було проголошено її незалежність. І хоча походження терміну справді давнє, більшість шовіністів можуть не погодитись з цим, опираючись на те, що її довгий час не хотіли визнати офіційною.

І все ж, якої теорії притримуватись, вирішувати вам 😉

content_full

   

Залишити коментар

Кометарі